У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема:

- встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено);

- вартість економних транспортних послуг;

- час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;

- вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні;

- наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг;

- тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, в разі задоволення позову, поданого до відповідача, якого звільнено від сплати державного мита, можуть бути стягнуті на користь позивача.

З системного аналізу приписів статті 49 ГПК вбачається, що суми, сплачені за послуги адвоката особою, на користь якої ухвалено судовий акт, покладаються на іншу особу, яка бере участь у справі, і в тих випадках, коли цю іншу особу звільнено від сплати державного мита.

Розділ ІІ. Проблемні питання сплати судових витрат при розгяді справ господарським судом

2.1. Відшкодування оплати послуг адвоката (господарський процес)

Дуже проблемним, але водночас таким, що має величезне практичне значення, є питання відшкодування оплати послуг адвоката в господарському процесі [16, с.22].

На сьогоднішній день у відповідності до статті 44 Господарського процесуального України (далі – ГПК України) оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат [2]. Відповідні положення з’явилися у ГПК України відносно недавно: з прийняттям Закону України від 21.06.2001 № 2539-III «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України», який набрав чинності з 05.07.2001 [20].

До набрання чинності зазначеним законом оплата послуг адвоката відшкодовувалася як збитки. Правовою підставою чого виступав пункт 10 чинної на той час редакції роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України» (далі – Роз’яснення№ 02-5/78). Даним пунктом рекомендації визначалося, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з надання останніми правової допомоги щодо ведення справи в арбітражному (нині – господарському) суді, не відносяться до складу арбітражних (нині – судових) витрат. Ці витрати відносяться до збитків сторін і відшкодовуються у загальному порядку [20].

Розгляд витрат на оплату послуг адвоката як збитків сторін ускладнював їхнє відшкодування, оскільки зацікавленій у відшкодуванні стороні потрібно було довести наявність прямого зв'язку між порушенням її прав і необхідністю скористатися послугами адвоката. А виходячи з того, що залучення адвоката є правом, а не обов'язком особи, довести наявність такого зв'язку було практично не реально.

Хоча і тепер, коли у ГПК України міститься пряме застереження про те, що оплата послуг адвоката включається до складу судових витрат, навряд чи можна назвати відшкодування витрат на оплату послуг адвоката легкою справою. Для того, щоб отримати таке відшкодування, мало знати господарсько-процесуальні норми, у яких виписане право на це. Потрібно бути добре обізнаним із відповідною практикою господарських судів, сформовані на основі якої практичні рекомендації наводяться нижче.

Перш за все, відзначимо, що згідно із практикою, що склалася, підлягають відшкодуванню витрати на оплату лише тих послуг адвоката, що безпосередньо пов’язані із розглядом господарської справи. Такими послугами можуть бути як послуги, що полягають у представництві інтересів сторони безпосередньо у судових засіданнях, так і послуги, що надаються «поза межами залу судового засідання». До числа останніх можна віднести послуги, пов’язані із формуванням правової позиції у справі, підготовкою і поданням до суду позовної заяви та інших процесуальних документів, ознайомленням з матеріалами господарської справи тощо.

Згідно з практикою господарських судів відшкодовується лише фактично здійснені на момент прийняття рішення витрати на оплату послуг адвоката, тобто лише ті витрати, які були понесені (оплачені) стороною у зв’язку з необхідністю надання їй правової допомоги на стадіях досудового врегулювання господарського спору, порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду у першій інстанції, вирішення господарських спорів у першій інстанції. Витрати, понесені у зв’язку з одержанням правової допомоги на пізніших стадіях господарського процесу (перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку тощо), не відшкодовуються. У зв’язку з цим пропонується охоплювати предметом угоди про надання правової допомоги, за якою планується здійснити відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тільки надання адвокатських послуг на тих стадіях господарського процесу, що передують прийняттю рішення у господарській справі (включаючи стадію вирішення господарських спорів у першій інстанції). У випадку необхідності надання адвокатських послуг на подальших стадіях господарського процесу унормовувати відповідні відносини іншою угодою про надання правової допомоги, яка не подаватиметься господарському суду для відшкодування розглядуваних витрат. Пояснюється це тим, що у випадку включення до предмету угоди про надання правової допомоги надання адвокатських послуг на тих стадіях господарського процесу, що слідують після прийняття рішення у господарській справі, існує ймовірність відмови господарського суду у їхньому відшкодуванні з посиланням на неможливість фактичного надання цих послуг на момент прийняття рішення у справі.

На відміну від цивільного та адміністративного судочинства, для яких постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави» встановлено граничні розміри відшкодування витрат, пов’язаних із