розгляд експерта 13 (!) питань, вказав найменування організації, якій доручається виконати судову експертизу, зобов’язав керівника підприємства доручити виконання ухвали (про призначення експертизи. – Авт.) необхідному колу експертів відповідної галузі знань, попередив судового експерта про кримінальну відповідальність, зобов’язав сторони надати підприємству «Крантест» за їх вимогою документи, потрібні для проведення судової експертизи у строки, визначені експертами. Іншою ухвалою суд зупинив провадження у справі до завершення судової експертизи.
Оскарження ухвали про призначення судової експертизи
За загальним правилом ухвали господарського суду (зокрема, ухвала про призначення судової експертизи) можуть бути оскаржені у випадках, прямо передбачених ГПК України або Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ч. 1 ст. 106 ГПК України).
Норми ГПК України, які регламентують порядок організації призначення та проведення судової експертизи, не містять вказівки на можливість оскарження ухвали про призначення судової експертизи. У роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 11 листопада 1998 р. питання про можливість оскарження ухвали не коментується. Однак судова практика йде шляхом відмови в прийнятті апеляційних скарг на ухвалу суду про призначення експертизи (див., наприклад, постанову ВГСУ у справі № 34/388 від 28 березня 2006 р.; постанову ВГСУ у справі № 8/845 від 15 листопада 2005 р.) [20].
Наприкінці слід зазначити, що вирішення питання про прийняття чи відмову в прийнятті апеляційної скарги на рішення (ухвалу) господарського суду належить до компетенції вищих судових інстанцій (апеляційного суду чи Вищого господарського суду України). У зв’язку з цим не можемо погодитися із практикою, коли суд першої інстанції не направляє скаргу до апеляційного господарського суду і продовжує судовий розгляд, начебто скарга взагалі не надходила.
2.3. Інформаційно-технічне забезпечення судових процесів
27 квітня 2009 р. набрала чинності Постанова Кабінету міністрів України від 14.04.09 р. № 361 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ», яка запровадила новий порядок обчислення розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення: за спеціальною формулою, у котрій за базову одиницю береться розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Раніше розміри таких витрат встановлювала Постанова Кабінету міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» [21].
По-перше, клієнтам не зрозумілі підстави, з яких виходив КМУ, визначаючи як базу для розрахунку розміру витрат ІТЗ розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом.
На практиці витрати ІТЗ спрямовані на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень тощо. Отже, при визначенні розміру витрат ІТЗ слід перш за все враховувати реальну суму грошових коштів, необхідних судам для здійснення вищезазначених дій.
Для позивачів у господарських справах розмір витрат ІТЗ становитиме 312,5 грн., тобто фізичні особи мають сплачувати ненабагато менше, аніж господарські товариства.
Зрозуміло, що в умовах здешевлення гривні залишати на попередньому рівні розмір витрат на ІТЗ невиправдано, але не зрозуміло, чому неможливо встановити розмір витрат на ІТЗ у прив`язці до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (за аналогією зі ставками держмита) з відповідними коефіцієнтами.
Прийняття коментованої постанови уряду, на наш погляд, не є несподіваним, оскільки в умовах кризи держава намагається віднайти нові джерела поповнення бюджету, який перевантажено соціальними зобов’язаннями. Не останню роль, мабуть, зіграли й близькі вибори Президента.
Нові розміри витрат на ІТЗ у господарському судочинстві коливаються в залежності від розміру мінімальної зарплати. Збільшення витрат істотне і, як кажуть, помітне неозброєним оком. Суттєвим є те, що розмір МЗП не стоїть на місці, і Закон України «Про державний бюджет на 2009 рік» запланував збільшення розміру МЗП з нині діючого (625 грн.) до 669 грн. у грудні 2009 р. Безумовно, не вся сума ІТЗ йтиме на покриття вказаних витрат. Переконані, що левова частка буде скерована на латання бюджетних дір. Однак те, що залишиться, все ж таки дозволить покращити ситуацію, яка на цей час вкрай складна. Про що неодноразово повідомляли вищі спеціалізовані суди.
Мабуть, кожен практикуючий юрист стикався з перевантаженими лініями інформаційних центрів судів. Втиснутися в шалений наплив охочих і дізнатися інформацію у справі за телефоном – дуже велика вдача.
Перелік проблем з недофінансуванням судів можна було б продовжити. Тож, мабуть, висловлю не тільки свою позицію, якщо скажемо, що збільшення розміру витрат на ІТЗ є небажаним, оскільки обмежує доступ до суду, однак вкрай необхідним, щоб процес відправлення правосуддя наблизився до цивілізованого рівня.
Питання підвищення ставок назрівало давно. З одного боку, зазначені нововведення, впроваджені Постановою №361, покликані допомогти вирішити цю проблему. З іншого боку, порядок сплати ІТЗ новою постановою змінений не був. Таким чином, учасники господарського й цивільного процесів поставлені цим нововведенням у явно нерівні та несправедливі умови. Як і раніше, збереглася система, за якої в господарському процесі ІТЗ оплачує лише позивач і тільки при подачі позову, тоді як у цивільному судочинстві ці судові витрати повинні оплачувати і позивач при подачі позову, й інші учасники процесу (позивач, відповідач, треті особи) у разі оскарження рішень і визначень суду.
При цьому, якщо Декрет КМУ «Про державне мито» для обох видів процесу передбачає деяку «знижку» при оплаті держмита в апеляції та касації в розмірі 50% від суми держмита, що була сплачена у цій справі в першій інстанції, то