Адвокат правової групи «Павленко і Побережнюк» Олена Проценко вважає, що немає жодних підстав ставити розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в залежність від мінімуму заробітної плати громадян.

Встановлення нових розмірів витрат на ІТЗ судового процесу практично унеможливлює доступ до правосуддя малозабезпечених верств населення та утруднює звернення до суду більшості громадян, а це, своєю чергою, суперечить нормам чинного законодавства. Зокрема, ст. 55 Конституції передбачає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а ст. 16 ЦК встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Юрист ЮК «Тарасов та партнери» Тетяна Передрій висловл.є наступну думку: “До внесення обговорюваних змін розмір інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ складав від 3 до 30 грн., а господарських – 118 грн. У той же час після підвищення цін на поштові послуги вартість відправки одного рекомендованого листа зі зворотнім повідомленням складає 3,50 грн.”. Згідно з нормами процесуального закону, усі судові документи та повідомлення повинні направлятись учасникам процесу рекомендованими листами зі зворотнім повідомленням. У деяких справах кількість учасників процесу може становити більше п’яти, та й розгляд справи може тривати достатньо довго і складатись із більш ніж десяти судових засідань. Звісно, за таких умов сьогоднішнього розміру ІТЗ недостатньо для забезпечення навіть ефективного інформування.

На нашу думку, збільшення розміру ІТЗ обумовлено насамперед збільшенням витрат на кореспонденцію. Думаю, економічна обґрунтованість цього рішення підлягає окремому дослідженню, однак слід зауважити, що на перший погляд збільшення розміру ІТЗ не можна назвати критичним. Новизною є те, що розмір ІТЗ буде змінюватись щоквартально, залежно від розміру мінімальної заробітної плати. З огляду на таку залежність юристам не рекомендують пред’являти позови на межі кварталу, щоб уникнути можливих непорозумінь із судом. Ця рекомендація здебільшого стосується господарських судів, які більш прискіпливо контролюють сплату ІТЗ та за формальними ознаками можуть повернути позовну заяву.

Голова Ради суддів господарських судів Олександр Удовиченко має свою думку щодо нових ставок ІТЗ: “Прийняття таких змін може викликати хвилю справедливого обурення серед громадян, оскільки їм незрозуміло, куди йдуть кошти, сплачені за ІТЗ позову. Цих коштів, навіть за старими нормами, було б цілком достатньо для того, щоб забезпечити насамперед оплату поштових послуг, але чомусь до судів вони не надходять. Складається дивна ситуація: при поданні позову позивач сплатив до державного бюджету певні кошти, але суд не має грошей, щоб направити йому судові рішення.

Тож потрібно говорити про цільове використання коштів. Пригадаймо, коли раніше, до створення ДСАУ, кошти надходили безпосередньо до Державного підприємства «Судовий інформаційний центр», а від нього – безпосередньо до господарських судів, не було жодних проблем з відправленням кореспонденції. За рахунок цих надходжень було зроблено багато корисного: запроваджено систему діловодства, створено базу судових рішень, яка дозволяє відслідковувати рух справи між судами, оновлювалося комп’ютерне забезпечення, придбавалася техніка. На сьогодні ж судам не вистачає грошей на оплату поштових послуг, і немає жодної впевненості в тому, що ці кошти таки дійсно дійдуть до суду”.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення були запроваджені, щоб створити для учасників судового розгляду можливості для отримання своєчасної та актуальної інформації про стан судових справ.

На сьогодні існують численні недоліки в процедурі отримання інформації про судові справи: не у всіх судах створені інформаційні центри, зв’язатися з інформаційними центрами господарських судів за допомогою засобів телефонного зв’язку складно, інформація в центрах не завжди актуальна, відомості щодо стану справ про банкрутство отримати неможливо, для отримання інформації в районних судах необхідно приїжджати особисто і шукати помічника судді, в багатьох випадках неможливо отримати копії документів із справи.

Але важливо розуміти, що підвищення витрат на ІТЗ не є панацеєю від незадовільного стану інформаційного забезпечення. Підвищенню розміру витрат на ІТЗ для отримання позитивного ефекту повинен передувати ґрунтовний аналіз теперішнього стану інформатизації, проблем і шляхів їх вирішення. Суми на ІТЗ повинні обчислюватись виходячи з вартості конкретних заходів з удосконалення процесу отримання судової інформації. Наразі не зрозуміло, яким чином було визначено, що саме запроваджені нові тарифи є оптимальним варіантом вирішення проблем інформаційного забезпечення. Нерозуміння викликає і те, на якій підставі нові тарифи «прив’язали» до мінімальної заробітної плати. Оскільки поява нових тарифів не містить обґрунтування, сприйматися інакше, ніж негативно, вона не може.

Поняття витрат на ІТЗ судового процесу з’явилося в законодавстві України з внесенням змін до Арбітражного процесуального кодексу України (Законом України від 21.06.2001).

Існує думка, що запровадження витрат на ІТЗ судового процесу відбулось у зв’язку з недостатнім бюджетним фінансуванням судової системи. Наприклад, у законодавстві Російської Федерації таке поняття судових витрат взагалі відсутнє.

Насамкінець відзначимо, що згідно постанови КМУ від 5 серпня 2009 р. N 825 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 сума сплати з ІТЗ судового процесу в господарських судах становить 236 гривень [21].

Висновки

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (ГПК) судовими витратами є пов'язані з розглядом