справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Згідно з частиною першою статті 46 ГПК державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Виходячи з цього, осподарським судам у вирішенні згаданих питань слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15
Державне мито справляється з первісних та зустрічних позовних заяв майнового і немайнового характеру, у тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів з підстав, зазначених у законодавстві; про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; зі спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнанні їх недійсними; заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство та кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство; апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови та про перегляд рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами
Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності,виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої приєдналася Україна), під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 ГПК".
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. (Роз'яснення доповнено пунктом згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609.
Список використаних джерел
1.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// Голос України. - 14 березня 2003 р.
2.
Господарський процесуальний кодекс № 1798-ХІІ від 06.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
3.
Декрет Кабінету Міністрів України Про державне мито від 12 січня 1993 р. зі змінами та доповненнями // “ЛІГА – ЗАКОН”.
4.
Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02 – 5/62 від 08.02.1996 р. “Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ арбітражним судам” // “ЛІГА – ЗАКОН”.
5.
Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 10.05.2000 р. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства //
6.
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.02.2006 р. № 01-8/301 “Про деякі питання, пов’язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів” // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 155 – 158.
7.
Арбітражні суди України: історико-правовий нарис, портрети, події / Д. М. Притика. — К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2001. — 324с.
8.
Аргунов В. Н., Андреева Т. К., Борисова Е. А. Арбитражный процесс: Учебник. — М.: Городец, 2000. — 479с.
9.
Беляневич В. Е. Арбітражне судочинство: Визнання недійсними актів державних та інших органів. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — 304с.
10.
Блажеев В. В., Громошина Н. А., Грось Л. А., Гукасян Р. Е. Арбитражный процесс: Учеб. пособие. — М.: Юридическая литература, 1996. — 208с.
11.
Боровик С. С., Джунь В. В., Мудрий С. М. Захист прав суб'єктів господарювання в арбітражних судах України. — К.: Оріяни, 2001. — 228с.
12.
Гаврилішин А. П., Козирєва В. П. Господарсько-процесуальне право. — К.: НАУ, 2004. — 147с.
13.
Господарський процесуальний кодекс України у питаннях і відповідях. — Кіровоград, 2005. — 77с.
14.
Притика Д.М., Титов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. – ч.1 і 2.- Харків, 1999. – 395 с.
15.
Притика Д. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Х., 2001. – 426 с.
16.
Притика Д.М. Арбітражний процес: Законодавство та практика застосування. – Х., 1999. – 541 с.
17.
Чернадчук В. Д., Сухонос В. В. Основи господарського процесуального права України. — Суми: Університетська книга, 2003. — 220с.
18.
http:// - офіційний сайт Верховного суду України
19.
http://portal.rada.gov.ua/ - офіційний сайт Верховної Ради України
20.
- офіційний сайт Вищого господарського суду України
21.
- офіційний сайт Кабінету Міністрів України
22.
- офіційний сайт Президента України