КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ МІЖНАРОДНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

ВСТУП

Сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають вдосконалення правового забезпечення в усіх сферах міжнародних відносин. Однією з важливих проблем сучасного міжнародного права є розуміння сутності та умов реалізації міжнародно-правової відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння. З кожним роком вона набуває все більш важливого значення та вимагає нагального правового вирішення в умовах сучасного реформування міжнародних відносин.

Унікальне значення міжнародної відповідальності пояснюється тим, що вона сприяє єдності та організації системи міжнародного права, свідчить про належний рівень її розвитку. Крім того, роль інституту міжнародно-правової відповідальності стає важливою для Української держави саме сьогодні, коли визначаються новітні вектори зовнішньої політики. За цих обставин необхідно розуміти юридичні механізми вирішення можливих суперечок, взаємні межі відповідальності України та інших держав.

Про актуальність вивчення проблем міжнародної відповідальності свідчить Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про відповідальність держав, ухвалена на основі Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р., а також прийняття проекту Кодексу про злочини проти миру й безпеки людства 1996 р., створення Міжнародних кримінальних трибуналів із Руанди й колишньої Югославії, Міжнародного кримінального суду. Особливо слід відзначити Проект статей про відповідальність держав 2001 р., який має виняткове значення для закріплення міжнародно-правової відповідальності як міжгалузевого інституту міжнародного права й визначає новий етап у розвитку сучасного міжнародного права.

Окремі аспекти проблеми відповідальності держави за міжнародно-протиправні діяння розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних фахівців із міжнародного права: Д. Анцилотті, І.П. Бліщенка, Я. Броунлі, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, О.Ф. Висоцького, Л.Г. Гусейнова, Ю.М. Колосова, П.М. Куріса, Д.Б. Левіна, І.І. Лукашука, В.А. Мазова, Ю.В. Манійчука, А. Кассезе, Л.Ф. Оппенгейма, Ю.В. Петровського, С.Б. Раскалєя, Г.І. Тункіна, М.О. Ушакова, М.Н. Шоу, А. Фердросса.

Водночас, важливі напрями зазначеної проблеми ще не стали об’єктом спеціального вивчення в сучасній українській науці міжнародного права і лише частково розкриті зарубіжними науковцями.

Еволюційний розвиток кодифікації норм інституту міжнародно-правової відповідальності нараховує багато років і може поділятися на два етапи. Перший етап кодифікації характеризується абсолютним домінуванням норм звичаєвого права, які складались передусім із багатьох прецедентів, що розглядалися міжнародними судовими установами, й загальноприйнятих правил, передбачених практикою держав. Другий етап починається активною діяльністю ООН із кодифікації норм відповідальності держав, насамперед у межах Комісії міжнародного права ООН. Процес кодифікації не є завершеним, оскільки Проект статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р. ще не набув форми конвенції. Протягом наступних років Комісія міжнародного права концентруватиме зусилля над розробкою норм про відповідальність міжнародних організацій.

Відповідальність держав є складним правовим явищем. У міжнародно-правовій доктрині існують думки, згідно з якими її розглядають як принцип або галузь міжнародного права. Міжнародно-правова відповідальність не може бути принципом міжнародного права, оскільки принципи міжнародного права можуть з’являтися або зникати, в той час як міжнародна відповідальність завжди залишається істотним елементом механізму забезпечення норм міжнародного права. Крім того, міжнародна відповідальність існує одночасно з міжнародним правом, в той час як принципи було сформульовано у процесі становлення науки. Міжнародно-правова відповідальність не є також галуззю міжнародного права, оскільки передувати створенню такої галузі права має розробка спільних зобов’язань держав як учасників міжнародних відносин [1, 105].

Таким чином, міжнародна відповідальність є міжгалузевим інститутом міжнародного права і базується на принципах, зміст яких згідно зі статтями Проекту 2001 р. полягає у наступному: будь-яке протиправне діяння держави призводить до її міжнародної відповідальності; міжнародно-протиправне діяння має місце, коли поведінка приписується державі за міжнародним правом та є порушенням її міжнародного зобов'язання; кваліфікація діяння держави як міжнародно-протиправного визначається винятково міжнародним правом.

Інститут міжнародної відповідальності має давню передісторію. В основу філософського, соціологічного сприйняття відповідальності покладено свободу волі, а міжнародно-правова відповідальність випливає з відносної свободи її дій у міжвластних відносинах, яка реалізується у формі державного суверенітету. Основною передумовою відповідальності держави є її здатність вибирати визначений варіант поведінки і бути відповідальною за свій вибір.

Характеризуючи підстави виникнення відповідальності держав, необхідно відзначити, що вони можуть бути юридичними або фактичними. На підставі вивчених матеріалів та нормативних актів зроблено висновок, що єдиною підставою фактичного роду є міжнародно-протиправне діяння держави, а основними юридичними підставами є міжнародний договір; міжнародний звичай; рішення міжнародних судів і арбітражів; рішення міжнародних організацій; односторонні міжнародно-правові акти держави.

До цього часу ведуться дискусії щодо критеріїв застосування термінів „міжнародно-протиправне діяння” та „міжнародне правопорушення”. Деякі вчені застосовують термін „міжнародне правопорушення”, однак у документах Комісії міжнародного права останніх років застосовується термін „міжнародно-протиправне діяння”, який, на наш погляд, найбільш точно відповідає реаліям сучасного міжнародного життя [1, 106].

У міжнародній правовій доктрині панує думка, що існує два види міжнародно-протиправних діянь – міжнародні делікти й злочини. В основі такого поділу полягає ступінь погрози миру і міжнародній безпеці. Дуже актуальним є також питання про склад міжнародно-протиправного діяння. Суб’єктивним елементом складу міжнародно-протиправного діяння виступає поведінка, яка за міжнародним правом присвоюється відповідному суб’єкту міжнародного права, а об’єктивними елементами: протиправний характер такої поведінки; об’єкт правопорушення; шкода; причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою. Включення вини у склад міжнародно-протиправного діяння залишається дискусійним у міжнародній юридичній доктрині питанням, але вина за будь-яких умов залишається фактором, який впливає на відповідальність держави.

Вважаємо, що основними юридичними наслідками міжнародно-протиправного діяння є такі обов’язки держави-порушниці: продовжувати виконувати порушене зобов’язання; припинити це діяння та надати гарантії неповторення його, якщо вимагають обставини; надати повне відшкодування за