проти якої було застосовано примусові заходи; пріоритетне й беззаперечне право могутніх, економічно розвинених держав застосовувати ці заходи. Перелік цих проблем не є вичерпним, оскільки із розвитком процесу світової інтеграції вони набуватимуть нових форм.
Основними перспективами розвитку системи міжнародно-правових примусових заходів можуть бути вдосконалення системи примусових заходів шляхом чіткого визначення норм, що регламентують умови правомірного застосування, межі застосування, умови припинення цих заходів; все більше закріплення у світовій юридичній доктрині концепції розгляду застосування цих заходів як права потерпілої держави на відновлення первісного стану; чітке визначення кола суб’єктів застосування; визнання нормами міжнародного права міжнародних організацій як особливого суб’єкта застосування примусових заходів.
Особливої актуальності питання міжнародно-правової відповідальності набуває в умовах загальної глобалізації, на межі істотної зміни основ законодавства України для вступу до Європейського союзу, оскільки новітні фактори безумовно впливатимуть на міждержавні відносини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Блажевич Ю.Ю. Відмежування міжнародних правопорушень держави від суміжних правових явищ // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №12. – С.104-108.
2. Блажевич Ю.Ю. Деякі аспекти історичного розвитку інституту відповідальності за міжнародні правопорушення // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №5. – С.59-62.
3. Блажевич Ю.Ю. Концепції поділу відповідальності держав: міжнародно-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №2. - С.105-108.
4. Блажевич Ю.Ю. Інтеграція України в європейське правове поле в аспекті співробітництва у сфері юстиції і внутрішніх справ // Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України: Збірник матеріалів V науково-практичної конференції Української академії зовнішньої торгівлі (Київ, 30 травня 2002 р.) – К.: УАЗТ, 2002. – С.163-166.
5. Блажевич Ю.Ю. Юридичні підстави підвищення відповідальності Української держави на етапі вступу до СОТ // Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків: Збірник матеріалів VІ науково-практичної конференції Української академії зовнішньої торгівлі (Київ, 30-31 травня 2003 р.) – К.: УАЗТ, 2003. – С.268-270.
6. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник / Відп. редактори Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губернський – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
7. Камаровский Л. А., Уляницкий В. А. Международное право. — М.. 1908. — С. 161—162.
8. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: «Новий світ – 2000», 2003. – 584 с.
9. Колосов Ю.М. Ответственность в международном праве. — М., 1975.
10. Курс международного права: В 7 т. — М., 1989.
11. Курс международного права: В 7 т. — М., 1990. — Т. 3. — С. 197.
12. Левин Д. Б. Ответственность государств в современном международном праве. — М., 1966. — С. 115—120.
13. Лукашук И. И. Структура и форма международннх договоров. — Саратов, 1960. – 218 с.
14. Международное право: Учебн. для вузов / Под ред. Г. В. Игнатенко. — М., 1995. — 348 с.
15. Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 2: Правова охорона культурних цінностей. — К., 1997. — С. 61—71.
16. Фарушкин М. X. Международно-правовая ответственность (сущность и основание) // Международная правосубьектность. — М., 1971. – С. 9-13
17. Фарушкин М. X. Свобода воли и юридическая ответственность // Вестник МГУ. Серия Право. — 1965. — № 1. – С 14