В юридичнiй лiтературi не має єдиної думки з питання, якi власне види умисноi вини можливi при хулiганствi. В певнiй мiрi це пояснюеться вiдсутнiстю вказiвки на точну форму умислу в ст.206 КК Украiни.

При розглядi суб’єктивноi сторони хулiганства необхiдно проаналiзувати мотив цього злочину.

Мотивом злочину взагалi визнають тi внутрiшнi спонукання, якими керується суб’єкт при вчиненнi злочину. Мотив – це рушiйна сила, злочину, це якби внутрiшня причина його вчинення.

Встановлення мотивiв i мети злочинноi поведiнки має вирiшальне значення для вiдмежування хулiганства вiд сумiжних складiв визначення ступеня суспiльноi небезпечностi особи винного.

Як i будь-який умисний злочин, хулiганство вчиняється з певним мотивом. Хоча мотиви хулiганства є досить своєрiдними, але їх вiдкидати не можна.

В лiтературi з питання мотивiв хулiганства iснують рiзнi думки. Так, наприклад, Волков Б.С. вказує, що в основi хулiганського мотиву лежить розгнузданий егоїзм, а також вульгарне розумiння свободи, моральний анархiзм [57]. Маяковський В.В. вважає, що хулiганський мотив – це прагенння до самоствердження особи невихованої, з низькою культурою, нестриманим егоїзмом, це прагнення до самоствердження хама, варвара, дикуна. У п.16 коментаря ст.206 КК України сказано, що мотивом хулiганства є усвiдомлене прагнення проявити явну неповагу до суспiльства шляхом вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок. Вiн може находити своє вираження в низьких побудженнях у виглядi прагнення протиставити себе суспiльству, проявити грубу силу, п’яну хвацькiсть, бешкетництво тощо [2].

Хулiганськi спонукання, таким чином, зводяться не до одного якогось мотиву, а до багатьох, гамм мотивiв. В конкретних злочинних проявах вони можуть виступати окремо, роз’єднано, але в бiльшiй частинi, вони дiють в поєднаннi, у взаемодiї. Ось чому для визначеня сукупностi хулiганських мотивiв застосовується термiн "хулiганськi спонукання". Але в чому б конкретно хулiганськi спонукання не проявилися всiм їм обов’язково притаманна спiльна риса неповага до суспiльства. Характеризуючи хулiганськi спонукання I.Даньшин зазначив, що для iх прояву характерна швидкоплинність, незначнiсть, легковажнiсть мотивацii i наочнiсть.

Слiд також вказати, що хулiганство може вчинятися i з особистих мотивiв. Важливе значення для всебiчної характеристики суб’єктивної сторони злочину має мету суспiльно-небезпечного дiяння, пiд якою розумiють той фактичний результат, якого винний пробує досягти шляхом вчинення злоччину. Icнує думка, що хулiганство – злочин, що може бути вчинений i без мети грубого порушення громадського порядку. Але на практицi хулiганськими вважаються не лише тi дiяння, мета яких - порушення громадського порядку i виявлення неповаги до суспiльства, але i тi, коли винний переслiдує якусь мету, наприклад, має намiр звести з кимось особистi рахунки.

На мою думку, у бiльшостi випадкiв мотив i мета при хулiганствi нерозривно пов’язанi.

РОЗДІЛ 2. Види хуліганства

Залежно вiд ступеня суспiльноi небезпечностi, розрiзняють три види хулiганства: просте (ч.1 ст.206 КК Украiни), злiсне (ч.2 ст. 206 КК Украiни), особливо злiсне (ч.3 ст.206 КК Украiни). Кожному з цих видiв хулiганства притаманнi певнi ознаки. Тому, правильне вiдмежування одного виду хулiганства вiд iншого має велике теоретичне i практичне значення.

Отже, як вказано вище, види хулiганства вiдрiзняються мiж собою пiдвищеним ступенем суспiльної небезпечностi, яка прорявляється в додаткових ознаках, якi необхiдно врахувати при квалiфiкацiї дiй особи. Цi додатковi ознаки свiдчать про бiльш високий ступiнь суспiльної небезпечностi.

Так званий основний склад кримiнально-карного хулiганства являє собою таку сукупнiсть ознак суспiльно-небезпечних дiянь, що мають мiсце в кожному випадку скоєння хулiганства, на вiдмiну вiд хулiганства з додатковими ознаками.

2.1 Злісне хуліганство

Згiдно частини 2 статтi 206 КК Украiни "злiсне хулiганство, тобто тi ж дiї, що вiдзначаються за своїм змiстом вийнятковим цинiзмом чи особливою зухвалiстю, або зв’язанi з опором представнику влади чи представнику громадськостi, який виконує обов’язки по охоронi громадського порядку, чи iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дii, а так само вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство". Отже, злiсне хулiганство – це умиснi дiї, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, але вiдзначаються за своїм змiстом:

1.- винятковим цинiзмом;

2.- особливою зухвалiстю;

3.- пов"язанi з опором представнику влади, що здiйснює обов’язки по охоронi громадського порядку, або iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дiї;

4.- або вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство. Для визнання хулiганства злiсним досить встановити в дiях хулiгана хоча б одну з перерахованих в статтi 206 ч.2 КК ознак. Перелiк ознак злiсного хулiганства є вичерпним i розширеному тлумаченню не пiдлягає.

Отже, розберем по черзi всi ознаки злiсного хулiганства.

1.Хулiганство, що визначається винятковим цинiзмом.

При вирiшеннi питання про визнання хулiганських дiй винятково цинiчними необхiдно виходити з оцiнки конкретних обставин справи в їх сукупностi, враховуючи характер, час, мiсце та умови вчинення злочину.

Постанова Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28 червня 1991 року N 3 "Про судову практику в справах про хулiганство" в п.8 зазначає, "що злiсним хулiганством, яке вiдзначається винятковим цинiзмом, можуть бути визнанi хулiганськi дiї, що супроводжувались демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралi, наприклад, знущанням над хворими, старими особами, якi знаходяться в безпорадному станi та iнше [3]. Тому, враховуючи вищевказане, можна зробити висновок, що цинiчнi дiї винного свiдчать про його зневажливе ставлення до загальноприйнятих норм моралi.

Винятковий цинiзм може полягати у публiчному скоєннi розпустних дiй, непристойних жестах чи рухах тiла, в демонстративному задоволеннi природнiх потреб чи появi оголеним на вулицях, в скверах, парках чи iнших громадських мiсцях, в опоганеннi портретiв, пам’ятникiв i т.п.