своїм характером велику суспiльну небезпеку, вимагає i застосування бiльш суворого покарання.
Ступiнь суспiльної небезпеки – це ознака, що характеризує конкретне злочинне дiяння. Ступiнь суспiльноїi небезпеки є складовим поняттям, що визначаеться на основi врахування всiх об’єктивних i суб’єктивних ознак, що характеризують вчинене дiяння.
При визначеннi ступеня суспiльної небезпеки вчиненого злочину суд має виходити з сукупностi всiх обставин, при яких було вчинено конкретне злочинне дiяння (форма вини, мотиви, спосiб, обстановка, стадiя вчиненого злочину, ступiнь i характер участi кожного iз спiвучасникiв злочину та iнше).
Однаковi за характером суспiльної небезпеки злочини можуть вiдрiзнятись за ступенем суспiльної небезпеки. Так, наприклад, хулiганство, поеднане з нанесенням середньої тяжкостi чи легких тiлесних ушкоджень, що потягнули розлад здоров’я, охоплюються однiєю i тiєю ж квалiфiкацiєю за ч.2 ст.206 КК України, хоча ступiнь їх суспiльної небезпеки є рiзною i має бути врахована судом при визначеннi конкретної мiри покарання.
При визначеннi конкретного покарання суд має врахувати особу винного, так як обставини, що її характеризують, мають дуже важливе значення. Врахування особи винного означає всi тi обставини, якi вiдносяться до особи, якi набувають значення злочину – його характеру i ступеня суспiльної небезпеки, крiм обтяжуючих i пом’якшуючих обставин [25, с.90].
Встановленi по справi данi, якi негативно характеризують пiдсуднього (зловживання спиртними напоями, погане ставлення до працi, порушення громадського порядку тощо) пiдлягають врахуванню при призначеннi покарання, оскiльки вони вiдносяться до особи винного, а не до обтягуючих вiдповiдальнiсть обставин, вказаних в ст.40 КК Украiни.
При призначеннi покарання суд зобов’язаний врахувати обставини справи, якi пом’якшують i обтяжують вiдповiдальнiсть. Цi обставини тим самим дають пiдстави для вибору законного, обгрунтованого, гуманного, iндивiдуалiзованого i справедливого покарання.
Пiд пом’якшуючими i обтяжуючими обставинами прийнято розумiти рiзного роду фактори, якi вiдносяться до особи винного i до злочину, який вчинено, якi вiдповiдно зменшують чи пiдвищують суспiльну небезпеку злочину i злочинця, а вiдтак i ступiнь його вiдповiдальностi.
Наявнiсть пом’якшуючих обставин дає суду право:
1. призначити покарання ближче до нижчої межi санкцiї статтi КК, яка передбачає злочин, в скоеннi якого визнано винним пiдсудного;
2. при наявностi альтернативної санкцiї - призначити менш важкий вид покарання, з тих якi в данiй санкцii передбаченi;
3. в силу статтi 44 КК, призначити покарання нижче найнижчої межi санкцiї статтi, що передбачае злочин, який було вчинено;
4. перейти, керуючись ст.44 КК, до iншого бiльш м’якого виду покарання, в порiвняннi з тим, який вказано в санкцiї статтi;
5. застосувати умовне покарання;
6. при призначеннi ВТК, в силу ст.25 КК призначити вiдбування покарання в колонiї менш суворого режиму.
При наявностi обтяжуючих обставин, суд вправi:
1. призначити покарання у виглядi максимуму чи близько до максимуму санкцiї статтi КК, яка передбачає злочин, що скоєно;
2. при альтернативнiй санкцiї - призначити бiльш важкий вид покарання з тих, якi в данiй санкцiї вказанi;
3. виключити перехiд до iншого, бiльш м’якого покарання, що в санкцiї не передбачений;
4. виключити застосування умовного засудження;
5. застосувати, в силу ст.25 КК, бiльш суворий вид ВТК при засудженнi особи до позбавлення волi.
Проаналiзована мною слiдчо-судова практика свiдчить про те, що найбiльше в справах про хулiганство зустрiчаються такi пом’якшуючi обставини, як: добровiльне вiдшкодування завданої шкоди; вчинення злочину в станi сильного душевного хвилювання, що визване неправомiрними дiями потерпiлого; вчинення злочину неповнолiтнiм; щире розкаяння та допомога в розкриттi злочину.
Добровiльне вiдшкодування шкоди полягає у тому, що винний добровiльно, в результатi усвiдомлення своєї неправильноi поведiнки вiдшкодовує потерпiлому чи органiзацii нанесену хулiганськими дiями шкоду. Таке вiдшкодування шкоди може мати мiсце як одразу ж пiсля вчинення злочину, так i до чи в ходi судового розгляду, але до винесення судом вироку.
Вчинення злочину пiд впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомiрними дiями потерпiлого вважаеться пом"якшуючою обставиною, якщо:
1. стан сильного душевного хвилювання у виного мав мiсце пiд час вчинення ним злочину;
2. такий стан був викликаний неправомiрними дiями iншої особи (осiб), наприклад, фiзичним, або психiчним насильством, образою, iншим приниженням честi i гiдностi винного тощо;
3. злочин винним вчинено по вiдношенню саме до тiєї особи, неправомiрнi дiї якої викликали у винного стан сильного душевного хвилювання.
Вчинення злочину неповнолiтнiм (не виповнилось 18 рокiв) визнається пом’якшуючою обставиною, тому що формування неповнолiтнього як особистостi ще не завершилось (емоцiйно-вольова сфера його психiки ще не набула стiйкостi, вiн немає належного життевого досвiду, сталих соцiальних орiентирiв) i вчинення злочину, як правило, тiєю чи iншою мiрою зумовлено даними факторами.
Щире розкаяння має мiсце в тих випадках, коли особа повнiстю визнає свою вину у вчиненому злочинi, дає своїй поведiнцi належну оцiнку i дiйсно готова нести передбачену законом вiдповiдальнiсть. Щиро розкаятись винний може як на стадiї попереднього розслiдування, так i пiд час судового розгляду.
Сприяння розкриттю злочину полягае в тому, що винний в будь-якiй формi подає допомогу органам правосуддя в з’ясуваннi тих обставин вчинення злочину, якi мають iстотне значення для повного його розкриття.
Серед iнших пом’якшуючих вину обставин, що найбiльш часто зустрiчаються в судовiй практицi про хулiганство, є наступнi: подання щодо особи виключно позитивних характеристик, поганий стан здоров’я, наявнiсть на утриманнi непрацездатних членiв сiм’i, добровiльна праця по лiквiдацiї наслiдкiв аварii на ЧАЕС, притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi вперше.
Обставини, що обтяжують вiдповiдальнiсть особи, наведенi в ст.41 КК Украiни. Перелiк цих обставин є вичерпним, тому суд у вироку не вправi посилатись на iншi обтяжуючi обставини, не передбаченi цiєю статтею (невизнання пiдсудним своєї вини, невiдшкодування шкоди тощо).
Найбiльш часто зустрiчаються такi обтяжуючi обставини, як вчинення злочину особою, яка