Вiднесення такої обставини як вчинення злочину особою, яка ранiше вчинила якийсь злочин до обтяжуючих зумовлено тим, що вчинення кiлькох злочинiв, за загальним правилом, свiдчить про бiльшу суспiльну небезпечнiсть особи винного. Не може визначатись обтяжуючою обставиною вчинення кiлькох злочинiв одночасно, тобто так звана iдеальна сукупнiсть злочинiв.[114] У вiдповiдностi з п.1 ст.41 КК України суд вправi, залежно вiд характеру першого злочину, не визнати за ним значення обтяжуючої обставини. Це, зокрема, можливо тодi, коли перший злочин не являе великої суспiльної небезпеки або коли вiн вчинений з необережностi i не свiдчить про антисоцiальну спрямованiсть особи винного.

Пiд особливою жорстокiстю, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти перш за все, спричинення потерпiлому тяжких фiзичних страждань шляхом тортур, мучення, нанесення великоi кiлькостi тiлесних ушкоджень тощо. В окремих випадках особлива жорстокiсть може проявитись i в спричиненнi тяжких моральних або психiчних страждань як самому потерпiлому, так i його близьким.

Пiд сп’янiнням, як обтяжуючою обставиною, слiд розумiти такий стан людини, який виникає внаслiдок вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобiв або речовин, що викликають одурманювання. В залежностi вiд характеру вчиненого злочину, суд вправi визнати вчинення злочину особою, яка перебувае в станi сп’янiння, обставиною, що обтяжує вiдповiдальнiсть (наприклад, примусили вжити наркотичний засiб пiд погрозою вбивства тощо).

Перейдемо тепер до аналiзу практики призначення покарань за окремi види хулiганства.

Вiдповiдно до санкцiї ч.1 ст.206 КК України, умиснi дiї, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства,- караються позбавленням волi на строк до одного року або виправними роботами на той же строк, або штрафом вiд тридцяти до вiсiмдесяти мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати.

Позбавлення волi - це вид основного покарання, що полягає у примусовiй iзоляцiї засудженого на вказаний у вироку термiн в спецiально призначений для цього виправно-трудових установ. Але, виходячи з вивченої практики, можна зауважити, що позбавлення волi за хулiганство, передбачене ч.1 ст.206 КК Украiни, застосовується надзвичайно рiдко.

Виправнi роботи - покарання, пов’язане з обов’язковою працею засудженого за мiсцем його роботи чи iнших мiсцях, якi визначаються органами, що вiдають застосуванням виправних робiт, але в районi мiсця проживання засудженого. Вiдповiдно до дiючого законодавства (ст.29 КК Украiни) найменша межа виправних робiт - 2 мiсяцi. Виправнi роботи як вид покарання надiленi певним каральним впливом: призначаються на певний строк, напротязi якого з засудженого утримується певний вiдсоток заробiтку; час виправних робiт не зараховується у трудовий стаж; чергова вiдпустка не надається; виправнi роботи тягнуть за собою судимiсть; ефективнiсть виправних робiт пiдсилюється встановленням спецiальної вiдповiдальностi за ухилення вiд їх вiдбування.

Штраф являє собою мiру покарання, що виражаеться в грошовому стягненнi в дохiд держави певноi суми з засудженого. Мiнiмальний розмiр штрафу за дiючим кримiнльним законом визначаеться ст.32 КК Украiни.

Санкцiя ч.2 ст.206 КК Украiни передбачає покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд одного року до п’яти рокiв. На практицi зустрiчаються випадки застосування умовного засудження та призначення покарання з вiдстрочкою виконання покарання.

Сутнiсть умовного засудження до позбавлення волi полягає у тому, що особа засуджена до позбавлення волi при умовi дотримання встановлених законом вимог, не скеровується у визначену для покарання виправно-трудову установу.

Вiдстрочення виконання вироку є видом умовного звiльнення вiд покарання. Виконання вироку може бути вiдстрочено лише на пiдставi ст.46-1 КК, при можливостi виправллення i перевиховання особи, що вчинила злочин, без iзоляцiї вiд суспiльства. При призначеннi вiдстрочки суди повиннi всебiчно i повно проаналiзувати характер i ступiнь суспiльної небезпеки скоеного злочину, особу винного i iншi обставини справи. Але, як свiдчить судова практика це не завжди робиться.

Ось така загальна характеристика застосування покарання за хулiганство. Пiдводячи пiдсумок даному розділу, хочеться зауважити, що призначаючи покарання суд (суддя) повиннi об’єктивно враховувати характер i ступiнь суспiльної небезпечностi вчиненого, всi обставини справи, i, керуючись лише законом та власною правосвiдомiстю, призначати розумне, доцiльне i справедливе покарання, яке б максимально сприяло випраленню засудженого.

ВИСНОВОК

Вивчення дiючого кримiнального законодавства, слiдчо-судової практики його застосування, монографiчної та iншої спецiальної лiтератури дозволяє зробити наступнi висновки.

1. Хулiганство - умиснi дiї, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства.

а) родовим об’єктом хулiганства є громадський порядок;

б) безпосереднiм об’єктом хулiганства є суспiльнi вiдносини по забезпеченню нормального функцiонування державних i громадських установ, пiдприємств, органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеки, честi i гiдностi людей, а також нормальнi умови для їх роботи, побуту i вiдпочинку.

2. Об’єктивна сторона хулiганства виражається в активному дiяннi, яким грубо порушується громадський порядок i виражається явна неповага до суспiльства. Пiд грубим порушенням громадського порядку слiд розумiти заподiяння йому значної шкоди, що утруднює впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин. Пiд явною неповагою до суспiльства слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки, моральностi, добропристойностi. З об’єктивноi сторони склад хулiганства є формальним, тобто злочин вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй.

3. Суб’єктом хулiганства, передбаченого ч.1 ст.206 КК є фiзична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 рокiв, тодi злiсного i особливо злiсного хулiганства (ч.2 i ч.3 ст.206 КК) - фiзична, осудна особа, якiй виповнилось 14 рокiв.

4. Суб’єктивна сторона хулiганства характеризується умисною формою вини, при чому, умисел може бути як прямий, так i непрямий, тобто винний усвiдомлює суспiльно-небезпечний