Джерела права інтелектуальної власності в Україні
Дипломна робота
Зміст
стор.
Вступ ........................................................................................................................3
Розділ І Загальні засади права інтелектуальної власності.......................
1.1. Зміст права інтелектуальної власності ........................................
1.2. Поняття джерел права інтелектуальної власності.....................
Розділ 2. Система національного законодавства в Україні у сфері інтелектуальної власності.....................................................................................
2.1. Нормативно-правове регулювання інтелектуальної власності..
2.2. Правове регулювання авторського права.....................................
2.3. Правове регулювання відносин, які виникають у сфері промислової власності............................................................................................
Розділ III. Міжнародне правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності в Україні....................................................................
Висновки...................................................................................................................
Список використаних джерел...............................................................................
Вступ
Актуальність теми. Нормативна база правового регулювання у сфері права інтелектуальної власності потребує значного розвитку і вдосконалення, бо містить прогалини з питань визначення правового статусу авторів об'єктів права інтелектуальної власності. Правові рішення у вказаній сфері регулювання часто характеризуються застосуванням неапробованих правових моделей. У той же час має місце недостатнє сприймання досвіду інших країн: юридичні конструкції і методи правового регулювання, ефективність застосування яких доведено практикою, часто не знаходять відображення в українському законодавстві. Перелічені недоліки істотно знижують ефективність правової регламентації відносин, пов'язаних зі створенням та використанням творів, що в кінцевому підсумку негативно впливає на правовий статус авторів і в цілому на ситуацію у сфері інтелектуальної діяльності.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці вчених в галузі теорії права, цивільного права та права інтелектуальної власності: Ч.Н. Азімова, Г.О. Андрощука, С.С. Алексеєва, С.М. Братуся, Л.О. Глухівського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Е.П. Гаврилова, М.М. Богуславського, В.І. Жукова, К.В. Жудри, В.Я. Йонаса, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнецової, В.М. Коссака, В.В. Луця, В.П. Маслова, Г.К. Матвеєва, Є.Ф. Мельник, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.А. Пушкіна, А.А. Пиленко, М.П. Ринг, В.О. Рясенцева, О.Д. Святоцького, І.В. Спасібо-Фатеєва, В.І. Серебровського, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишки, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, О.К. Юрченка, Л.С. Явича, В.Ф. Яковлева та ін.
Оцінки, висновки, наукові положення, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження опиралися також і на роботи іноземних авторів інших держав: Єнні Брукинг, Рене Давид, Л.Жулліо Дела Морандьер, В.М. Фейгельсон, Р. Фостер, Г. Штумпф, Е.П. Рокічіолі, Т. Сакайя, Дюма Ролан та інші.
Відповідного узагальнення та науково-теоретичного аналізу забезпечення творця необхідними гарантіями, правами й пільгами і взагалі визначення його правового статусу поки що в Україні не здійснювалося. Вважаємо, що настав час цю роботу здійснити, чим і визначається актуальність даного дисертаційного дослідження.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері формування та застосування джерел права інтелектуальної власності, національної системи джерел права інтелектуальної власності та міжнародних нормативно правових актів; в тому числі процеси правозастосовчої діяльності.
Предметом дослідження є джерела права інтелектуальної власності.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є науково-теоретичний аналіз системи джерел права інтелектуальної власності та дослідження особливостей правової регламентації відносин, що виникають у процесі створення і використання об'єктів права інтелектуальної власності.
Для досягнення зазначеної мети в роботі необхідно розв’язати наступні завдання:
- визначити роль і значення права інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку України;
- визначити актуальність, зміст, види та місце джерел права інтелектуальної власності в системі цивільного права України;
- визначити склад об'єктів та суб'єктів права інтелектуальної власності за чинним законодавством України, , які підлягають цивільно-правовій охороні;
- дослідити цивільно-правові форми охорони права інтелектуальної власності, зокрема особистих немайнових і майнових прав;
- проаналізувати процес реалізації особистих немайнових і майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності.
Серцевиною законодавства України про інтелектуальну власність є суб’єктивні права творця цієї власності. В сучасних умовах творець набуває статусу головної фігури суспільного розвитку. Розвиток інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності в значній (якщо не в найбільшій) мірі буде зумовлюватися ставленням держави і суспільства до цієї фігури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладене в роботі висновки та теоретико-практичні положення дають можливість обгрунтувати тенденції подальшого розвитку права інтелектуальної власності та можуть бути використані при вдосконаленні законодавства, що регулює відносини в сфері права.
Зазначені результати можуть використовуватися і науково-дослідній роботі при дослідженні проблем існування для подальшого розвитку права інтелектуальної власності.
Висновки
Законодавство, яке визначає право на інтелектуальну власність, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.
Інститутом суміжних прав регулюються відносини, пов'язані зі створенням і використанням результатів творчої діяльності (наприклад, виконавська діяльність артистів, фонограми, відеограми тощо).
Право на вільний доступ до культурних цінностей належить до третього покоління прав людини і знайшло своє конституційне закріплення порівняно недавно. Дуже часто це право пов'язують зі свободою творчості та захистом інтелектуальної власності. Загальна декларація прав людини у ст. 27 закріплює право кожного вільно брати участь у культурному житті суспільства, захоплюватись мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами. У ст. 15 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплено право на захист моральних та матеріальних інтересів особи, що виникають у зв'язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є. Держава повинна вживати заходів для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури. Обов'язком держави є повага свободи, що безумовно необхідна для наукових досліджень і творчої діяльності. Держави повинні заохочувати розвиток міжнародних контактів та співробітництва у науковій та культурній галузях.
овісна конкуренція була проголошена як протиправна дія, спрямована на порушення прав на об'єкти промислової власності. Конвенція поклала на своїх членів обов'язок забезпечити громадянам країн, що стали членами Паризького союзу, ефективний захист проти недобросовісної конкуренції. Актом недобросовісної конкуренції
