Конвенція вважає будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах. Зокрема, забороні підлягають:
1) усі дії, здатні будь-яким способом викликати змішування щодо підприємства, продуктів або промислової чи торговельної діяльності конкурента;
2) неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, продукти або промислову чи торговельну діяльність конкурента;
3) вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товарів.
Захист від недобросовісної конкуренції в Україні здійснюється Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р. Закон визначає дії, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Ними визнаються будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Відносини, що складаються у зв'язку із захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються зазначеним Законом, а також законами України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про Антимонопольний комітет України», «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншими актами законодавства, виданими на підставі законів і постанов Верховної Ради України.
Джерела права інтелектуальної власності відіграють важливу роль У процесі розбудови правової держави Україна та роль цивільного законодавства, складовою частиною якого є законодавство про інтелектуальну власність. В ієрархії права друге місце після Конституції України (Основного Закону) має посідати цивільне право. І це справді так. Воно регулює ті суспільні відносини, які за своїм змістом є життєвою тканиною суспільства.
Об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції є своєрідні дії. Якщо об'єктами правової охорони результатів інтелектуальної діяльності є її результати, то об'єктами захисту від недобросовісної конкуренції є також результати інтелектуальної діяльності від неправомірних посягань. Але в першому випадку передбачається охорона прав у широкому значенні цього слова, а в другому — лише захист проти неправомірних дій третіх осіб.
За час незалежності в Україні зроблено головне для забезпечення гарантованих Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян та юридичних осіб на захист інтелектуальної власності, їх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності: створена сучасна нормативно-правова база в сфері охорони прав інтелектуальної власності, а також сформована дієздатна інфраструктура, яка забезпечує реалізацію державної політики у цій сфері.
Правовідносини в сфері права інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України, нормами Цивільного, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та процесуальних кодексів.
Ефективний захист прав інтелектуальної власності здійснюється також у рамках антимонопольного законодавства України. Згідно з нормами Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" Антимонопольний комітет України, який має розгалужену систему регіональних представництв, здійснює захист прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку.
Спеціальним законодавством в сфері права інтелектуальної власності передбачена можливість оскарження рішень щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності.
Законодавство у сфері права інтелектуальної власності постійно розвивається та удосконалюється. Основним напрямком удосконалення законодавства є забезпечення гарантованості захисту прав інтелектуальної власності.
У 2003 році Верховною Радою України прийнято Цивільний кодекс України, що містить окрему книгу "Право інтелектуальної власності", в якій зосереджені загальні норми щодо набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності в Україні.
Набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності", яким законодавство України у сфері інтелектуальної власності приведено у повну відповідність до норм Угоди торгівельних аспектів прав інтелектуальної власності (далі - Угода ТРІПС), яка є основною угодою Світової організації торгівлі. Зазначеним Законом значно посилена відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності, передбачено положення стосовно запобіжних заходів, які ще до пред'явлення позовної заяви можуть бути вжиті за ухвалою суду (стаття 50 Угоди ТРІПС).
Для вирішення проблеми "піратства" у сфері авторського права і суміжних прав у 2002 році прийнято Закон України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування", прийнято низку постанов Кабінету Міністрів України, спрямованих на запровадження дієвих механізмів щодо недопущення виробництва та розповсюдження контрафактної продукції.
У липні 2002 року Верховною Радою України прийнято новий Митний кодекс України, який містить розділ щодо контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності. Положення зазначеного Кодексу відповідають міжнародним нормам, зокрема положенням Угоди про ТРІПС, яка є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі.
В Україні зроблені перші кроки до законодавчого врегулювання використання об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Зокрема, Верховною Радою України в липні 2002 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань права інтелектуальної власності", відповідно до якого внесено зміни до ряду законодавчих актів України щодо використання об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
Отже, Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі набуття, використання, припинення чинності прав на об’єкти інтелектуальної власності та їх захисту в разі порушення; а предмет дослідження – загальнотеоретичні засади правового регулювання інтелектуальної власності в Україні.
Для повного та всебічного дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: діалектичний, історичний, системний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, герменевтичний та ін.
Традиційний діалектичний метод, з його принципом протиріччя як основного аналітичного засобу