б) вони зобов’язанi захищати свого клiєнта вiд засудження i для цього використовувати всi можливi доводи, адже завжди є мiсце для сумнiвiв, яким би не здавалось безсумнiвним обвинувачення;

в) знаючи, що їх пiдзахисний винен, вони не мають права, якщо б навiть факти i допускали можливiсть винностi iнших осiб, кидати на них тiнь пiдозри з метою добитися для свого пiдзахисного виправдувального вироку;

г) вони не мають права висловлювати переконання у невинностi свого клiєнта, знаючи особисто, що в дiйсностi обвинувачений винен.

Iснують iншi випадки колiзiй правових вимог i моралi захисника (наприклад, подання пiдзахисним завiдомо для адвоката неправдивого документа, що пiдтверджують його алiбi, який експертиза визнала достовiрним). Проте у всiх випадках адвокат повинен здiйснювати захист прав пiдзахисного, не входячи з ним в суперечнiсть.

Цi та iншi обов’язки захисника – обов’язок явки захисника для участi в тих процесуальних дiях, де його участь є обов’язкова, i обов’язок дотримуватись порядку пiд час судового засiдання повиннi забезпечуватися дисциплiнарними нормами адвокатури. Водночас, суди вкрай рiдко порушують перед квалiфiкацiйно-дисциплiнарними комiсiями адвокатури питання про притягнення адвокатiв до вiдповiдальностi за порушення своїх обов’язкiв.

РОЗДІЛ 2.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ АДВОКАТА У ДОКАЗУВАННІ

2.1. Реалізація повноважень захисника зі збирання доказів

КПК України (ст. 48) закріплює право захисника збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КПК України докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами, організаціями [48].

Для цього ст. 6 Закону України „Про адвокатуру” надає адвокату право запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою [34].

Практика витребування подібних документів за час дії УПК України достатньо склалася і яких-небудь істотних змін не вимагає. Єдине питання – як поступити, якщо організація відмовляє у видачі документів. У таких випадках витребувати необхідні документи можна шляхом звернення у вищестоящу організацію або подачі скарги на відмову в їх видачі до суду. Якщо ж відмова у видачі документів мотивована тим, що в них містяться відомості, які становлять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, захисникові, на нашу думку, слід заявити клопотання про витребування документа дізнавачу, слідчому, прокуророві або суду, у провадженні якого знаходиться справа.

Аналіз чинного законодавства України (ст. 6 Закону України „Про адвокатуру”) дозволяє зробити висновок про надання захисникові права збирати доказу ще двома способами. Почнемо з простішого.

Захисник має право збирати докази шляхом опитування осіб з їх згоди. Це право використовується в більшості випадків в цілях виявлення потенційних свідків, про допит яких потім може бути заявлене клопотання. Про осіб, які володіють значущою для справи інформацією, захисникові може стати відомо від підзахисного, його родичів, близьких і т.д. Для захисника таке попереднє опитування має важливе значення, оскільки дозволяє до того, як заявляти клопотання про допит тієї або іншої особи як свідка, переконатися, які вона має намір дати показання і чи не приведе її допит до погіршення положення підзахисного [50, c. 56-57].

Шляхом опитування адвокат виявляє осіб, що володіють інформацією про обставини, що входять в предмет доказування у кримінальних, цивільних і адміністративних справах, чиї показання можуть сприяти захисту або представництву. З відома особи адвокат може отримати пояснення у письмовій формі або скласти протокол опитування. При цьому слід враховувати, що опитування ще не створює доказів у справі, оскільки зібрані адвокатом відомості не володіють потрібною законом процесуальною формою. Для цього необхідний допит особи, який дізнавач, слідчий або суд здійснюють по клопотанню адвоката. Проводити допит осіб, вже допитаних як свідків, адвокат не має права. Вони є учасниками судочинства, і адвокат повинен отримувати від них відомості, що цікавлять його, при проведенні слідчих дій [14, c. 25].

Закон не регламентує порядку оформлення результатів опитування. Представляється, що вони можуть бути викладені письмово, у вільній формі захисником, а краще – самим опитуваним і підписані останнім. Доцільно при опитуванні використовувати (зрозуміло, тільки з відома особи) аудіозапис. Документ, що складається в результаті опитування, повинен містити необхідні дані про опитуваного (прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце проживання, телефон, якщо є, посилання па документ, що засвідчує особу опитуваного), а також про адвоката, який проводить опитування. Оскільки закон допускає опитування тільки з відома особи, така згода також повинна бути дана письмово. Адвокат може роз’яснити опитуваному положення КПК України і відповідне положення Закону «Про адвокатуру», які дають адвокатові право проводити опитування. Разом з тим адвокат не повинен оголошувати або роз’яснювати опитуваному норми закону, що відносяться до дачі показань свідком в процесуальному порядку, зокрема, статті КК України про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань [62, c. 13].

Представляється доцільним, щоб адвокатські об’єднання розробили зразкові зразки протоколів опитування.

Можна привести наступний приклад.

При розгляді в суді справи з обвинувачення колишніх співробітників Аерофлоту в економічних злочинах у захисту виникли сумніву в достовірності проведеного на досудовому слідстві огляду документів. Один з адвокатів зустрівся з понятими, які брали участь