Необхідно підкреслити, що при опитуванні осіб адвокат повинен проявляти особливу обережність, навіть педантичність, щоб не дати приводу для докорів в тому, що він якимось чином вплинув на зміст показань майбутнього свідка. Бесіда з опитуваним, спосіб оформлення її результатів, питання про явку до суду для допиту – все це повинно відбуватися тільки з відома людини.

Більше питань виникає при реалізації іншої правомочності захисника – збирання доказів шляхом отримання предметів, документів і інших відомостей (ч. 2 ст. 66 КПК України). Представляється, що предмети, документи і інші відомості, що мають значення для справи, можуть бути як у приватних осіб, так і в організацій. Неможливо заздалегідь визначити і характер вказаних предметів, документів і інших відомостей, коло їх може бути надзвичайно широке. Наведемо окремі приклади.

Д. був засуджений за зґвалтування Л. Не заперечуючи близьких відносин з нею, Д. стверджував, що такі відносини виникли з відома дівчини, ніякого насильства він не застосовував. Обвинувачення грунтувалося головним чином на показаннях потерпілої, які суд визнав достовірними. Родичі Д. передали захисникові листи, які Л. писала Д. і з яких було видно, що вони були близько знайомі (хоча потерпіла це заперечувала). Л. приймала від Д. подарунки, дарувала йому фотографії, навіть коли Д. одружувався, намагалася втручатися в його сімейне життя. Ці документи послужили підставою для скасування обвинувального вироку касаційною інстанцією.

Активне, неформальне відношення адвоката до здійснення захисту дозволяє іноді отримати матеріали, які повністю заперечують обвинувачення. Прикладом може служити справа Л., який обвинувачувався в придбанні з метою збуту, зберігання та перевезення наркотиків у великому розмірі. Обвинувачення ґрунтувалося на тому, що при особистому огляді у Л. за поясом брюк ззаду був виявлений пакет з 0,5 кг героїну і ще один такий пакет – при обшуку у нього удома. Л. категорично стверджував, що наркотики були йому підкинуті, що він ніколи їх не вживав і не займався наркобізнесом. Дані про особу Л. також ставили обвинувачення під сумнів, оскільки в справі ие було ніяких відомостей, що він займався або міг займатися таким бізнесом.

Матеріалами справи було встановлено, що у момент затримання і огляду Л. силами спецпідрозділу міліції проводився відеозапис. Але повний варіант цього запису в справі був відсутній, а була тільки змонтована його частина, передана міліцією в засоби масової інформації. У судовому засіданні обвинувачення стверджувало, що повний запис втрачений. Проте допитаний в суді кореспондент, під керівництвом якої проводився запис, показала, що повний текст запису вона передала керівництву спецпідрозділу і запис повинен знаходитися там.

Факт втрати такого важливого доказу викликав у захисту серйозні сумніви. Через деякий час в одній із газет був опублікований матеріал з посиланням на запис (у публікації затверджувалося, що запис знаходиться у розпорядженні газети) і фотографія, на якій було видно, що хтось в білому знаходиться позаду Л. і здійснює якісь дії, що можуть свідчити про те, що він щось підкладає затриманому.

Захист запитав з редакції газети відеокасету з вказаним записом і отримав її. Ця касета була передана відповідному фахівцеві для з’ясування: чи не є вона підробкою, чи немає на ній ознак монтажу, перерв в записі і тому подібне. Отримавши висновок фахівця про те, що достовірність запису не викликає сумнівів, захист представив касету разом з відношенням редакції газети про її передачу і висновком фахівця для долучення до справи і дослідження в судовому засіданні. Обвинувачення, у свою чергу, заявило клопотання про те, щоб касета була піддана офіційній експертизі, проти чого захист не заперечував. Суд призначив таку експертизу. Експерти прийшли до висновку, що «події, які зображені на даній відеокасеті, дійсно мали місце» і «весь відеозапис на касеті ознак порушення безперервності запису, монтажу або інших змін, привнесених в процес запису або після його закінчення, не має». Суд долучив касету до справи і проглянув її у присутності всіх свідків – учасників і очевидців затримання Л. Після перегляду свідки визнали, що бачили, як в процесі затримання чоловік в білому підбіг ззаду до Л. і підсунув йому пакет, в якому згодом опинилися наркотики.

Услід за цим обвинувачення встановило людину, яка підбігала до Л. Він був викликаний до суду і допитаний як свідок. Ця людина підтвердила, що дійсно він зображений на відеоплівці, що він підбігав до Л, але нічого йому не підсовував, а тільки надягав на нього наручники. Проте ці його показання були спростовані показаннями ряду свідків-очевидців і іншими об’єктивними даними.

В ході судового розгляду справи були отримані докази, що неспростовно свідчать про те, що і пакет з наркотиками, нібито виявлений удома у Л, також був йому підкинутий.

В результаті суд прийшов до висновку, що докази вчинення Л. злочину сфальсифіковані, що підсудний невинен, і ухвалив виправдувальний вирок, звільнивши Л. з-під варти в залі суду.

Прокуратура оскаржила вирок, проте касаційною інстанцією він був залишений без зміни [69, c. 184-186].

Так само, як відносно опитування громадян, закон не регламентує порядок отримання захисником предметів і документів. При здійсненні цієї дії виникає ряд питань.

Отримувана захисником значуща для справи інформація ще не служить доказом. Щоб набути статус доказу, зібрані відомості повинні отримати певну процесуальну форму одного з видів доказів, передбачених ч.