3. У багатьох справах цієї категорії особливе значення набуває характеристика потерпілої. Зрозуміло, якщо факт зґвалтування встановлений достовірно, попередня поведінка потерпілої навіть і аморальна, не звільняє насильника від відповідальності [22, c. 139-140].

Проте з точи зору перевірки і оцінки достовірності показань потерпілої далеко не байдуже, як вона поводилася в повсякденному житті: чи не зловживала алкоголем, чи не вступала у випадкові статеві зв’язки і тому подібне. Це важливо і для оцінки показань підсудного.

Легковажна, необачна, а деколи і зухвала поведінка жінки може створити враження про її доступність і про те, що відмова від вступу до статевого зв’язку носить удаваний характер.

Щоб отримати інформацію про поведінку потерпілої необхідно допитати свідків, що знають її за місцем проживання; перевірити твердження, які у ряді випадків робить підсудний. При цьому не можна забувати, що і свідки нерідко виявляються зацікавленими в результаті справи і дають упереджені показання, у тому числі і на користь потерпілої.

4. Одним з найбільш ефективних способів перевірки достовірності показань потерпілої служить з’ясування їх відповідності об’єктивним даним, виявленим у справі матеріальним слідам злочину. Шляхом огляду і провадження судово-медичної експертизи можна встановити: чи є у потерпілої тілесні ушкодження, характерні саме для тих форм насильства, про які вона показала, а у обвинуваченого – ушкодження, що свідчать про опір потерпілої; чи могли виявлені пошкодження бути отримані при обставинах, вказаних потерпілою або обвинуваченим. Те ж питання слід з’ясувати шляхом огляду одягу того і іншого, провадження криміналістичних експертиз. При огляді місця події важливо встановити, чи є сліди боротьби, якщо мова йде про приміщення, – розкидані предмети обстановки, перекинуті або зрушені меблі, розбите скло, розкидані, часом розірвані предмети жіночого одягу. Якщо слідчий не з’ясував цього або взагалі не оглянув, вказані питання можна спробувати з’ясувати при допиті осіб, що побували з тих або інших причин на місці події. При цьому не можна забувати, що обставини зґвалтування можуть бути такі, що потерпіла позбавлялася якої-небудь можливості чинити опір.

Нарешті, всі ці дії потрібно здійснювати з великою обережністю, щоб не нашкодити і не підтвердити замість того, щоб спростувати обставини, що свідчать проти обвинуваченого.

Зазначені обставини повинні бути перш за все з’ясовані в ході досудового розслідування. Якщо це не було зроблено, захисникові необхідно заявити клопотання про допит відповідних свідків (вони можуть бути названі обвинуваченим, його родичами і близькими), витребуванні документів або предметів, огляд, експертизи і т.д. [22, c. 141-142]

Перевірка достовірності висновку судової експертизи. В умовах науково-технічного прогресу, розвитку криміналістики все більше розширюються можливості судової експертизи як для отримання нових, причому об’єктивних доказів, так і для перевірки достовірності інших зібраних у справі доказів, зокрема показань допитаних у справі потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених.

У ст. 76 КПК передбачений ряд випадків, коли призначення і провадження судової експертизи у справі обов’язкове [48].

Для ефективного використання можливостей експертизи на користь захисту адвокат повинен бути в курсі новітніх досягнень криміналістики і інших наук в галузі судової експертизи. Прикладом може служити розширення можливостей експертного дослідження слідів крові. Якщо в недавньому минулому експерти могли лише визначити, чи є виявлені сліди слідами крові, то тепер вони здатні встановлювати, кому належить кров – людині або тварині; чи співпадає група, а також деякі інші ознаки крові, виявленої в слідах, з кров’ю підозрюваного; чи належить кров дорослому або дитині, чоловікові або жінці; з якої частини тіла кров походить і тому подібне.

Справжню революцію в криміналістиці може спричинити порівняно недавно розроблений метод генотипоскопії (його називають також методом генетичної ідентифікації або генетичної дактилоскопії). Даний метод заснований на тому, що кожна людина володіє строго специфічними, тільки їй властивими, не змінними впродовж життя індивідуальними ознаками: певною характеристикою дезоксирибонуклеїнової кислоти – ДНК (схожість може бути тільки у однояйцевих близнят). ДНК є в кожній клітці, вона може бути виявлена в залишених злочинцем на місці події, на одязі або тілі жертви слідах крові, сперми, волосяних цибулинах, шматочках шкіри. Порівняння виявлених слідів з виділеннями запідозреної особи за певних умов дозволяє з достовірністю підтвердити або, навпаки, спростувати причетність її до злочину. Застосування методу генотипоскопії дозволило викрити небезпечних злочинців в Англії, США, а потім і в Україні і одночасно реабілітовувати помилково запідозрених людей [36, c. 215].

Хоча висновок експерта ґрунтується на спеціальних знаннях, це не відміняє необхідності перевірки його достовірність нарівні зі всіма іншими доказами. Захисник повинен перевірити висновок судової експертизи, якщо він належить до доказів обвинувачення наступне:

1. Незацікавленість експерта в результатах справи, відсутність підстав до його відводу. Мова перш за все йде про відсутність службової або іншої залежності експерта від сторін. Дане питання нерідко виникає, коли особа, що проводить експертизу, перебуває на службі в системі органу, який веде розслідування.

2. Компетентність експерта. У відповідності з ст. 200 КПК у висновку експерта вказуються, зокрема, відомості про освіту, спеціальність експерта, стаж роботи, вчене ступінь і (або) вчене звання.

3. Достатня повнота матеріалу, наданого у розпорядження експерта. Що стосується судового розгляду, то експерт бере участь в дослідженні обставин справи, що відносяться до предмету експертизи. Він, зокрема, може ставити питання підсудному, потерпілому і свідкам про обставини, що мають значення для дачі висновку.

4. Слід мати на увазі, що при призначенні експертизи в досудових