Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 48 КПК в ході досудового розслідування захисник має право: бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших слідчих дій – з дозволу дізнавача, слідчого [48].

У судовому розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції захисник бере участь у провадженні всіх, без виключення, слідчих дій.

Участь захисника в слідчих діях на досудових стадіях процесу підсилює елемент змагальності, що створює кращі умови для забезпечення всебічності розслідування, служить однією з гарантій від упередженості, застосування недозволених методів слідства. Участь в слідчих діях дозволяє захисникові безпосередньо сприйняти отримувані в результаті цих дій докази, оцінити їх відносність, допустимість і достовірність або, при неможливості зробити це відразу, намітити способи їх перевірки надалі. Нарешті, беручи участь в перерахованих вище слідчих діях, захисник отримує додаткову інформацію про докази, які має в своєму розпорядженні слідство [43, c. 166].

Участь захисника в допиті підозрюваного або обвинуваченого. Допиту підозрюваного (обвинуваченого) може передувати побачення з ним захисника наодинці і конфіденційно. На цьому побаченні виробляється позиція захисту, який значною мірою зумовлює показання підзахисного; роз’яснюються його права. Крім цього, ст. 53 КПК РФ надає захисникові, що бере участь у провадженні слідчої дії (у тому числі і допиту підозрюваного, обвинуваченого), також право в рамках надання юридичної допомоги своєму підзахисному давати йому у присутності слідчого короткі юридичні консультації.

Змістом таких консультацій може бути роз’яснення прав підзахисного, якщо вони не повністю або не цілком зрозуміло роз’яснені слідчим або питання про них виникло по ходу слідчої дії. Представляється, що захисник може рекомендувати підзахисному скористатися своїм правом не відповідати на ті або інші запитання слідчого; вимагати участі в допиті перекладача, якщо з’ясовується, що допитуваний погано володіє мовою, на якій ведеться допит; не давати показань в нічний час, якщо відсутні виняткові обставини і тому подібне [87, c. 21].

Коли проводяться інші слідчі дії за участю підозрюваного або обвинуваченого (наприклад, такі, як пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події), іноді необхідно роз’яснити підзахисному їх суть, призначення, порядок провадження, а також права підзахисного.

Проте в ході слідчої дії захисник не має право безпосередньо рекомендувати допитуваному, які саме давати показання, яким чином відповідати на ті або інші запитання слідчого.

В ході допиту захисник може задавати підзахисному з дозволу слідчого запитання. Це будуть в основному питання, направлені на з’ясування обставин, що свідчать про непричетність підзахисного до злочину, які виключають злочинність і караність діяння, пом’якшують покарання. Слідчий має право відвести запитання захисника, але зобов’язаний занести відведені запитання в протокол [75, c. 63].

Нарешті, захисник має право робити письмові зауваження з приводу правильності і повноти запису показань підзахисного в протоколі допиту.

Участь захисника у провадженні очної ставки між підзахисним і іншими раніше допитаними особами. Виходячи зі ст. 172 КПК очна ставка проводиться, якщо в показаннях раніше допитаних осіб є істотні суперечності, і направлена на те, щоб усунути ці суперечності або з’ясувати їх причини [48].

Можливі два варіанти: а) коли очна ставка проводиться за ініціативою слідчого між потерпілим або свідком, показання якого підтверджують обвинувачення, і підозрюваним (обвинуваченим), щоб викрити останнього у вчиненні злочину; б) коли вказана слідча дія проводиться за клопотанням обвинуваченого (підозрюваного) або захисника і направлена на те, щоб спростувати показання потерпілого або свідка, недостовірні на думку захисту.

В обох випадках захисник в межах своїх прав і повноважень повинен вжити всі можливі заходи до перевірки відносності, допустимості і достовірності показань потерпілого або свідка шляхом з’ясування обставин, що відносяться до формування таких показань (сприйняття подій, запам’ятовування відомостей про них і відтворення даних відомостей на допиті).

Якщо безпосередньо на допиті повністю перевірити показання потерпілого або свідка не можна, захисник повинен намітити, яким чином така перевірка може бути проведена в процесі подальшого розслідування, які слідчі дії для цього необхідно провести, і підготувати відповідні клопотання або самому опитати нових осіб, запитати документи і тому подібне відповідно до ст. 48 КПК України [30, c. 295].

Участь захисника в пред’явленні підозрюваного (обвинуваченого) для впізнання. Вказана процесуальна дія полягає у пред’явленні потерпілому або свідкові підозрюваного або обвинуваченого для підтвердження (або спростування) його тотожності з особою, яку той, хто впізнає, бачив при скоєнні злочину.

Пред’явлення для пізнання досить широко застосовується в практиці у справах про злочини проти особи (таких, наприклад, як вбивство, спричинення тілесних ушкоджень, зґвалтування, викрадання людини), проти власності (грабіж, розбій, вимагання), про хуліганство і деяких інших, коли потерпілий або свідок бачив особу, яка скоїла злочин, але не знайомий з нею і не може назвати даних про таку особу.

Оскільки впізнання ґрунтується на суб’єктивному сприйнятті потерпілим або свідком зовнішніх ознак даної особи, в практиці пред’явлення для впізнання зустрічається немало помилок. Складність ще і в тому, що впізнання тієї ж особи не може проводитися повторно. Сенс цього правила зрозумілий: при повторному пред’явленні дуже складно визначити, чи впізнає впізнаючий ту особу, яку бачив при скоєнні злочину, чи ту, яку йому вже пред’являли [7, c. 164].

Тому в главі 15 КПК передбачений ряд гарантій, що забезпечують достовірність впізнання. Це вироблені практикою тактичні прийоми, поступово сприйняті законом. Беручи участь в даній слідчій дії, захисник зобов’язаний зробити все можливе, щоб запобігти помилковому впізнанню