Отже, володiючи певною самостiйнiстю, захисник тим не менше, не є повнiстю незалежним учасником процесу. Насправдi, дiяльнiсть захисника багатогранна i складна. В цьому зв’язку можна видiлити такi основнi положення щодо його процесуального статусу:

а) В тiй мiрi, в якiй захисник вступає в кримiнальний процес за дорученням чи зi згоди пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного з метою його захисту i надання необхiдної правової допомоги, вiн є представником свого пiдзахисного.

б) Оскiльки участь захисника в кримiнальнiй справi не усуває обов’язку особистої участi в нiй обвинуваченого, захисник, не замiняє його, як адвокат в цивiльному процесi, а доповнює його.

в) Покладений на захисника обов’язок використовувати всi законнi засоби i способи захисту обвинуваченого визнає певну одностороннiсть його зусиль в ходi розслiдування i розгляду кримiнальної справи в судi.

г) Комплекс передбачених законом процесуальних прав i обов’язкiв захисника при участi його в справi не iнакше, як за дорученням чи згодою обвинуваченого, визначає його процесуальну самостiйнiсть i в той же час певну залежнiсть вiд пiдзахисного, оскiльки останнiй може в будь-який момент вiдмовитись вiд захисника [21, c. 153].

З моєї точки зору, найбiльш повно вiдображає процесуальне становище адвоката позицiя тих авторiв, якi вважають захисника самостiйною фiгурою в кримiнальному процесi. Це положения пiдтверджується нормами чинного Закону України «Про адвокатуру» та практичною роллю адвоката в кримiнальному судочинствi, яка сьогоднi все більше набирає рис адвоката як процесуальне самостiйної фiгури кримiнального процесу.

1.2 Порядок вступу адвоката у кримiнальну справу

Згiдно з ч. 1 ст.44 КПК України як захисники пiдозрюваних, обвинувачених, пiдсудних допускаються особи, якi мають свiдоцтво про право на заняття адвокатською дiяльнiстю, а також за згодою пiдсудного допускаються близькi родичi, опiкуни або пiклувальники. Пленум Верховного Суду України у Постановi «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист» вiд 24.10.2003 р. уточнює стосовно захисникiв-адвокатiв: «до них належать: особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні (адвокати); інші фахівці в галузі права, які на підставі спеціального закону мають право на надання правової допомоги; близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники [68].

Згідно з ч.4 ст. 44 КПК у випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права.

Питання про допуск захисника під час провадження справи в суді першої інстанції вирішується в постанові судді про призначення справи до розгляду або постанові чи ухвалі суду, який розглядає справу.

Як правило, це відбувається до початку судового слідства, а за клопотанням підсудного – і під час нього. При цьому розгляд справи продовжується, а не починається спочатку. Після закінчення судового слідства вирішення зазначеного питання не допускається».

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освiту, стаж роботи за спецiальнiстю юриста або помiчника адвоката не менше 2 рокiв, склала квалiфiкацiйнi iспити, одержав свiдоцтво про право на заняття адвокатською практикою та прийняла Присягу адвоката України. Здавалось би, законодавством України чiтко визначено, хто може бути допущений як захисник до кримiнальної справи.

Але iз вступом України до Ради Європи, ратифiкацiєю мiжнародно-правових актiв та прийняттям нової Конституцiї України питання, хто може бути захисником, iз розряду простих перейшло до складних i вирiшується в судах по-рiзному. Конвенцiя держав-членiв СНД про правову допомогу i правовi вiдносини в цивiльних, сiмейних i кримiнальних справах, яка ратифiкована Законом України вiд 10.11.1994 року, вказує, що «громадяни кожної з Договiрних сторiн, а також особи, якi проживають на її територiї, користуються на територiї всiх iнших Договiрних сторiн стосовно своїх особистих i майнових прав таким же правовим захистом, як i громадяни цiєї Договiрної сторони». Але це жодним чином не свiдчить про те, що пiдсудний, Цромадянин країни-члена СНД, в Українi може захищатися адвокатом-громадянином своєї країни [95, c. 15].

Даний пункт Конвенцiї Закрiплює право кожного громадянина держав-членiв СНД в Українi мати такi самi права, якi мають громадяни України. Громадянин же України не може вимагати, щоб захисником його iнтересiв був і iноземний адвокат. Необхiдно також врахувати, що перш нiж допустити людину до участi в кримiнальнiй справi як захисника, необхiдно бути переконаним у належностi документiв, якi подає ця людина. Перевiрити цi документи за межами України надзвичайно складно i це дуже затягувало би процес. Не можна також погодитись з тими юристами, якi вважають, що фраза в Конституцiї України «кожен є вiльним у виборi захисника своїх прав» дає право пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному на свiй розсуд укладати угоду про захист з будь-якою особою, яка на його погляд може надати йому допомогу в захистi його iнтересiв, так як не можна уявити собi як захисника малолiтнього чи неповнолiтнього, психiчно хворого чи позбавленого волi вироком суду адвоката i т.д. Важко уявити надiйний захист обвинуваченого в кримiнальному процесi особою, яка не має уявлення про право або не має досвiду адвокатської роботи [53, c. 47-48].

Що ж до того, як в iнших державах вирiшуються питання про коло осiб, якi допускаються до участi в справах, то, наприклад, вiдповiдно до п. 138 КПК Нiмеччини захисниками можуть бути адвокати, якi допущені до роботи при одному