Перш за все, ст. 174 КПК вимагає, щоб той, хто пізнає був заздалегідь допитаний про обставини, при яких бачив особу, що пред’являлася, а також про ознаки і особливості, по яких може її впізнати. Це має найважливіше значення для з’ясування того, чи міг він сприйняти ознаки і особливості і, отже, чи може упевнено впізнати пред’явленого.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 особа пред’являється для впізнання разом з іншими особами (всього не менше трьох), по можливості зовні схожими з нею [48]. Представляється, що цю вимогу слід розуміти так, що між тими, що пред’являються не повинно бути істотних відмінностей, наприклад, за віком, одягом, особливостям зовнішності і т.д. Перед початком впізнання (тобто до того, як буде запрошений впізнаючий) впізнаваному надається право зайняти серед осіб, що пред’являються, будь-яке місце.

Якщо потерпілий або свідок впізнав кого-небудь з пред’явлених осіб, йому пропонується пояснити, по яких саме ознаками і особливостям він дійшов до такого висновку. Слід також переконатись, чи є у впізнаного такі ознаки або особливості. Це може бути перевірено шляхом огляду впізнаного.

У справі К., засудженого за зґвалтування малолітньої, потерпіла детально описала ознаки насильника. Дівчинка розповіла, що у нього грубий, хриплий голос, він трохи заїкається. Як показав один зі свідків, потерпіла говорила їй, що злочинець був «товстий». Зі слів дівчинки свідок намалювала портрет насильника. Проте не було перевірено, чи відповідають ознаки і особливості К. наведеному опису. Зважаючи на невиясненість вказаних обставин вирок було скасовано, а справу направлено на новий розгляд [69, c. 252].

Нарешті, необхідно з’ясувати у того, хто впізнає, впізнаваного, а якщо буде необхідно – і інших осіб, чи не було підказки в будь-якій формі, наприклад, чи не був впізнаваний заздалегідь негласно показаний тому, хто впізнає, чи не була йому показана фотографія впізнаваного і т.д. Такі випадки в практиці, на жаль, зустрічаються. Неприпустимо підміняти пред’явлення для пізнання провадженням очної ставки: це теж, по суті, підказка.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК У виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають, з дотриманням вимог, передбачених цією статтею [48]. Представляється, що в цьому випадку захисник повинен знаходитися в місці знаходження впізнаючого, але й спостерігати за дотриманням гарантій, що стосуються впізнаваного.

Якщо на досудовому розслідуванні впізнання проводилося без участі захисника, в судовому розгляді суд зобов’язаний вжити заходи до перевірки дотримання викладених вище за гарантії його достовірності.

У зв’язку зі сказаним виникає питання, яке має відношення і до участі захисника в інших слідчих діях. На захисника не покладається обов’язок забезпечувати дотримання закону при провадженні слідчих дій; він стежить за цим тільки в тих межах, в яких вимагають інтереси захисту підозрюваного або обвинуваченого. За законність провадження слідчих дій відповідають ті посадові особи, які їх проводять. Іноді захисникові доцільно не реагувати відразу ж на допущені порушення закону, як би не відмітити їх, щоб потім, в суді дезавуювати отримані докази, зажадати визнати їх неприпустимими. Такий тактичний прийом може деколи виявитися для захисту корисним. Але є і інша сторона. Захисник, який „не помітив” очевидного порушення закону, ризикує тим, що допущене порушення не буде визнано істотним, і отримані докази послужать підставою для винесення обвинувального вироку.

Тоді застосовані захисником «хитрощі» повернуться проти нього, а точніше, проти його підзахисного. Отже з подібними прийомами слід бути дуже обережним [42, c. 43].

Участь захисника в перевірці показань на місці. У чинному законодавстві України дані дія є складовою частиною відтворення обстановки та обставин події, однак має певні особливості, які обумовлюють необхідність окремого її дослідження. Перевірка показань проводиться в цілях встановлення нових обставин, що мають значення для справи, шляхом перевірки або уточнення показань, даних підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим або свідком, на місці, пов’язаному з досліджуваною подією. Перевірка на місці полягає в тому, що особа, показання якої перевіряються, самостійно вказує місце, пов’язане зі скоєнням злочину; відтворює обстановку і обставини даної події; вказує на предмети, документи, сліди, які ще, можливо, збереглися; демонструє певні дії [7, c. 156].

Перевірка показань на місці не передбачена КПК, хоча на практиці застосовувалася вже давно. Адвокати, як правило, в цій слідчій дії не брали участь. Проте участь в ній захисту може мати важливе значення.

Перевірка на місці показань підозрюваного (обвинуваченого), як правило, проводиться слідством, якщо він повністю або частково визнає себе винним. Якщо достовірність визнання викликає у захисника сумніви, його показання можуть бути іноді перевірені шляхом зіставлення їх з реальною обстановкою тієї або іншої місцевості або приміщення. Непоінформованість, що виявилася в результаті перевірки, підозрюваного (обвинуваченого) з цією обстановкою може служити одним з істотних доказів самообмови.

Таким же чином може перевірятися відповідність дійсності показань потерпілого або свідка.

Беручи участь в названій слідчій дії, захисник може простежити за дотриманням встановлених законом умов його проведення, які, якщо і не роблять неможливими, то в усякому разі ускладнюють спроби спотворення його результатів [92, c. 16].

Участь захисника у провадженні слідчого експерименту. Слідчий, експеримент носить специфічно перевірочний характер. Він проводиться в цілях перевірки і уточнення даних, що мають значення для справи. Експеримент має багато загального з перевіркою показань на місці, відрізняючись від неї лише одним – відтворенням умов тієї або іншої події і проведенням дослідів, випробувань. На практиці експеримент найчастіше проводиться для встановлення можливості: сприймати в певних умовах які-небудь факти,