з 24 нiмецьких судiв, а також викладачi права нiмецьких вищих навчальних закладiв. Iншi ж особи можуть бути допущені лише за дозволом суду, якщо має випадок обов’язкового захисту i тiльки сумiсно з професiйним захисником. В США до участi в кримiнальнiй справi в судi не допускається навiть той, хто багато рокiв працював адвокатом в iноземних країнах і емiгрував до США, але не пiдтвердив свiй диплом про юридичну освiту та право на заняття адвокатською дiяльнiстю вiдповiдно до процедури, що iснує в США, i не пройшов вiдповiдного стажування. В Iзраїлi, наприклад, юридичну допомогу адвокати iнших країн можуть надавати у тих випадках, коли особа не є iзраїльським громадянином, їй пред’явлено обвинувачення у вчиненнi злочину, за який передбачена смертна кара, або у злочинi про геноцид чи про нацизм i перевороти, або щодо якої розпочато слiдство з тих же пiдстав, i то лише тодi, коли на це дав дозвiл мiнiстр юстицiї. Отже, на тлi iноземного законодавства український кримiнально-процесуальний закон є досить демократичним i в основному спiвпадає з ним щодо кола осiб, що можуть бути захисниками в кримiнальних справах [32, с. 278].
В статтi 61 КПК України передбачено ряд обставин, якi виключають участь в справi захисника. При наявностi цих обставин особа повинна вiдмовитись вiд виконання обов’язкiв захисника в справi або повинна бути усунена вiд участi в справi органом дiзнання, слiдчим, прокурором, суддею або судом. Такими обставинами є:
1) попередня участь особи в данiй справi в якостi слiдчого, дiзнавача, прокурора, громадського обвинувача, суддi, представника потерпiлого, цивiльного позивача, цивiльного вiдповiдача, особи, що допитувалася або пiдлягає допиту як свiдок. Так, 1998 роцi за дане порушення була вирiшена справа проти приватного адвоката С., який грубо порушив норму статтi 61 п. 1 КПК України, за що позбавили його права займатися адвокатською діяльністю термiном на 6 мiсяцiв, згiдно з рiшенням вiд 25 березня даного року. В кримiнальному процесi свiдок має виняткове значення для справи, тому якщо захисник пiдлягає допиту як свiдок, вiн має вiдмовитись вiд обов’язкiв захисника в данiй справi або бути усуненим вiд участi в справi в тому разi, якщо обставини, якi вiдносяться до справи, стали вiдомi йому не в зв’язку з виконанням обов’язкiв захисника [5, c. 39]. 2) Якщо особа є родичем кого-небудь зі складу суду, обвинувача або потерпiлого. 3) Якщо адвокат в данiй справi надає або надавав юридичну допомогу особi, iнтереси якої суперечать iнтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або коли вiн брав участь в справi як перекладач чи понятий, а також коли в розслiдуваннi справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках. Данi положення виступають одними iз гарантiй забезпечення права пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного на захист.
Законом України вiд 23 грудня 1993 року «Про внесения змiн i доповнень до окремих статей КПК України з питань права пiдозрюваного, обвинуваченого i пiдсудного на захист» зроблено крок вперед до подальшого удосконалення права пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного на захист в питаннi про момент допуску захисника в справу. Якщо ранiше захисник допускався до справи лише з моменту пред’явлення обвинувачення, то цим законом було надано право пiдозрюваному на захисника в разi затримання чи взяття пiд варту з моменту оголошення йому протоколу про затримання або постанови про застосування запобiжного заходу, але не пiзнiше 24 годин з моменту затримання (частина 2 статтi 44 КПК України). В разi ж, коли досудове розслiдування справи не проводилось, захисник допускається до участi в справi пiсля вiддання обвинуваченого до суду. Проте в цьому випадку, на момент, коли захисник вступає в справу, матерiали вже зiбранi, тобто не забезпечується принцип змагальностi, а також не забезпечується право пiдозрюваному, обвинуваченому, пiдсудному на захист. Тому в лiтературi висловлюються обгрунтованi пропозицiї про те, що вiд досудової пiдготовки матерiалiв слiд вiдмовитись [12, c. 16].
Є також iншi моменти вступу в справу захисника в справах про дiяння неосудних осiб i малолiтнiх. В справах про суспiльно небезпечнi дiяння, вчиненi особами в станi неосудностi, а також про злочини осiб, що захворiли на душевну хворобу пiсля вчинення злочину, захисник допускається до справи з моменту отримання доказiв про душевне захворювання особи. В справах про суспiльно небезпечнi дiяння, вчиненi неповнолiтнiми, якi не досягли вiку, з якого можлива кримiнальна вiдповiдальнiсть, захисник допускається до участi з моменту ознайомлення неповнолiтнього та його батькiв або осiб, що їх замiнюють, з постановою про закриття справи i з матерiалами справи, а в разi помiщення неповнолiтнього в приймальник-розподiльник – не пiзнiше 24 годин з моменту помiщення [20, c. 18]. Щодо положення про допуск захисника в справу про суспiльно-небезпечнi дiяння малолiтнiх, та на його адресу висловлюється зауваження, що воно суперечить мiжнародному праву, а саме Конвенцiї про права дитини.
Дана Конвенцiя, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада1989 року i ратифiкована Верховною Радою України, в статтях 37 i 40 закрiплює положення про забезпечення прав дитини на негайну правову допомогу ще на етапi вирiшення питання про притягнення її до кримiнальної вiдповiдальностi. I дiйсно, вiдмова в участi захисника на досудовому розслiдуваннi щодо пiдлiткiв є безпiдставною i нiчим не обrрунтованою. Тому доречно було б допускати захисника щодо цих осiб на загальних пiдставах [23, c. 64].
Вирiшуючи питання про допуск до участi захисника, особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, суд чи суддя