1.1. Свобода підприємництва: порівняльний аналіз національного та зарубіжного законодавства

Визначальною у здійсненні підприємниць-кої діяльності є її свобода, яка потребує на-укового дослідження з точки зору як її змісту та складових, так і встановлених законом об-межень.

В.Попондопуло, досліджуючи правовий режим підприємницької діяльності, звертає увагу на вільний характер підприємницької діяльності. Діяльність взагалі містить у собі мету, засоби її досягнення, результат і саме процес. Залежно від свого характеру вона поділяється на два основних типи: вільну (первинну, основну, базисну) і невільну (вторинну, похідну, надбудовну). Вільна ді-яльність, якою і є підприємницька діяльність, заснована на свободі волі, на виборі мети, засобів її досягнення, результату та процесу здійснення [73, с, 5].

К. Лебедєв вважає, що вільний характер об'єктивна якість підприємницької діяль-ності, яка зумовлюється залежністю умов ре-алізації результатів підприємницької діяль-ності від кон'юнктури, тобто від ринку. Саме коливання конкретної ринкової кон'юнкту-ри (сезонні, регіональні, галузеві, пов'язані із зміною різних політичних, соціально-економічних обставин) зумовлюють необхідність вільних рішень самого підприємця. Тому підприємницька діяльність є не просто різновидом економічної діяльності, а таким її різновидом, що виступає і здійснюється як вільна економічна діяльність.

У соціологічному аспекті як вид вільної економічної діяльності підприємницька діяльність набуває значення самостійної категорії тільки у взаємозв'язку з певною структурою соціально-економічних відносин і на певному етапі історичного розвитку суспільства та держави. Як певна система і складова частина економіки вільна економічна діяльність, у тому числі підприємницька діяльність, можлива при ринковій економіці і неможлива при такому варіанті економіки, коли умови реалізації товару встановлюються зверху державними органами шляхом твердого планово- адміністративного регулювання. У силу цих причин як самостійне соціальне явище підприємницька діяльність існує в країнах з ринковою економікою, тобто в країнах, економіка яких грунтується на різноманітті форм власності, а держава не перешкоджає виникненню та розвитку ринкового сектора економіки [66, с. 62-63].

На думку Г. Гаджиєва, конституційний принцип свободи економічної діяльності корелює цілій низці основних економічних прав та свобод, насамперед праву на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької діяльності [49, с. 122].

Д. Задихайло зазначає, що хоча прав на підприємницьку діяльність, яке тісно переплетено з правом па заснування з цією метою підприємницьких юридичних осіб, є елементом цивільної правоздатності суб'єктів, реалізованих на принципах їх автономії та свободи договору, необхідно законодавчо розшифрувати поняття "підприємницька свобода". Така свобода, на нашу думку, містить у собі забезпечення права вибору видів діяльності, свободи договору, свобод ціноутворення, свобод конкуренції, свобод розпорядження прибутком, гарантії проти незаконного і необгрунтованого втручання в підприємницьку свободу. Ці свободи, хоч і тісно пов'язані, взаємообумовлені у контексті функціонування ринкової економіки, все ж мають і важливе самостійне значення [58,с.4].

Учасник підприємницької правовідносини може скористатися належим йому пра-вом на підприємницьку діяльність, а може і не скористатися, відмовившись від його здійснення. При цьому відмова фізичної або юридичної особи від здійснення належних їй прав не тягне за собою припинення цих прав, за винятком випадків, передбачених законом.

Оскільки здійснення і захист права на підприємницьку діяльність залежать від розсуду учасників підприємницького обороту, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а також інші особи не мають права примушувати учасників правовідносин до здійснення суб'єктивних прав. Правові акти також не можуть встановлювати обов'язок учасників підприємницьких правовідносин щодо здійснення або захисту належних їм прав.

Загальні положення про свободу підприємницької діяльності містяться у Господарському кодексі (далі - ГК) України. Згідно із ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом [6]. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Ці положення знайшли конкретизацію у принципах підприємницької діяльності, що сформульовані ст. 44 ГК України, згідно з якою підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати подат-ків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, свобода підприємницької діяльності виявляється, насамперед, у тому, що суб'єкт підприємництва має право обирати спосіб здійснення ним підприємницької діяльності на свій ризик і самостійно відповідати за результати своїх дій. Кожен громадянин вільний у визначенні сфери підприєм-ницької діяльності і має право здійснювати її як в індивідуальному порядку без утворення юридичної особи, так і шляхом участі в господарському товаристві або кооперативі тобто у створенні комерційної організації, а також обирати її організаційно-правову фор-му. Підприємець має право вибрати і кілька сфер, видів і форм підприємницької діяль-ності, якщо він вважає це необхідним.

Підприємець вільний у виборі напрямів і методів роботи, незалежний у прийнятті рішень, діє своєю волею та у своїх інтересах. Він вільний у встановленні прав і обов'язків у договорах, що укладаються, у визначенні будь-яких умов договорів, що не суперечать закону. Як правило, підприємець самостійно встановлює ціни на вироблені ним товари, виконувані роботи або послуги, що нада-ються.

Разом із тим свобода підприємницької діяльності, як і право на підприємницьку ді-яльність, має обмеження (мела).

В. Грибанов зазначає, що межі є невід'єм-ною властивістю будь-якого суб'єктивного права, оскільки за відсутності таких меж пра-во перетвориться на свою протилежність -сваволю і тим самим перестає бути правом