Необмежена відповідальність членів виробничого кооперативу за його зобов'язаннями практично не застосовується. Якщо ж цей вид відповідальності передбачений статутом виробничого кооперативу, то його члени у разі недостатності власного майна кооперативу для погашення його зобов'язань несуть відповідальність за зобов'язаннями кооперативу своїм особистим майном. За зов'язаннями своїх членів виробничий кооператив відповідальності не несе.

Виробничий кооператив за рішенням загальних зборів членів кооперативу може реорганізований у підприємства інших форм господарювання в порядку, визначеному статутом кооперативу відповідно до вимог ГК.

Підприємства споживчої кооперації

Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об'єднанням споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об'єднань).

Споживча кооперація в Україні визначається як система самоврядних організацій, заснована на добровільному об'єднанні громадян для спільного ведення комерційної господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Система споживчої кооперації включає споживчі товариства, спілки різних ланок, коопе-ративні об'єднання, підприємства та установи названих організацій. Споживча кооперація здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність не заборонену законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

У своїй діяльності підприємства споживчої кооперації повинні керуватися відповідними приписами законів України "Про кооперацію" і "Про споживчу кооперацію". До первинної ланки споживчої кооперації належать споживчі товариства. Споживчим товариством (кооперативом) визнається самостійна, самоврядна організація громадян, які об'єднуються на основі добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги. Метою такого об'єднання є забезпечення економічних та соціальних інтересів гро-мадян - членів споживчого товариства. Споживче товариство, на відміну від виробничого кооперативу, належить до некомерційних організацій і може об'єднувати на засадах членства громадян (індивідуальних членів) та комерційні й некомерційні організації (колективних членів, що мають статус юридичної особи).

Кожен член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається роз-мірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Споживче товариство з дня його державної реєстрації набуває статусу юридичної особи. Єдиним установчим документом споживчого товариства є його статут, що приймається загальними зборами його членів. Статут споживчого товариства повинен відповідати загальним вимогам до установчих до-кументів суб'єктів господарювання, встановленим ч. 4 ст. 57 ГК, та вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України "Про кооперацію". У статуті також обов'язково мають міститися положення, пе-редбачені ч. 2 ст. 105 Закону України "Про споживчу кооперацію", щодо: порядку вступу до споживчого товариства, порядку виходу з нього, прав та обов'язків членів споживчого товариства тощо. Споживчі товариства, з метою забезпечення економічних, соціальних та інших інтересів своїх членів, можуть об'єднуватися в районні, обласні спілки споживчих товариств і т.д. Відносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на засадах членства і договорів.

Об'єднання споживчих товариств різних рівнів утворюються на договірних засадах. Споживчі товариства - члени об'єднань можуть делегувати їм частину своїх повнова-жень на виконання окремих функцій. Об'єднання споживчих товариств набувають статусу юридичної особи з дня державної реєстрації. Як юридичні особи вони можуть здійснювати господарську та іншу, не заборонену чинним законодавством України, діяльність. Об'єднання споживчих товариств діє на основі статуту, який приймає вищий орган управ-ління спілки (з'їзд або конференція). Вищий орган спілки обирає органи управління та контролю спілки, вирішує інші питання її діяльності.

Функції та компетенція спілок споживчих товариств встановлені законами України "Про кооперацію" та "Про споживчу кооперацію" і конкретизуються статутами спілок. Споживчі товариства мають право вільного виходу із спілки, об'єднання споживчих това-риств, який відбувається шляхом розірвання договору. Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, їх об'єднань, підпорядкованих ним підприємств та організацій та їх спільної власності. Повноваження власника реалізують органи споживчої кооперації відповідно до їх компе-тенції, визначеної статутом споживчого товариства, спілки (об'єднання). Частина 5 ст.111 ГК, ст. 19 Закону "Про кооперацію", ст. 9 Закону "Про споживчу кооперацію" визначають об'єкти права власності споживчої кооперації. Ці об'єкти можуть перебувати у спільній власності споживчих товариств, спілок (об'єднань). Усі співвласники спільно володіють належними їм об'єктами на договірних засадах. Договором ви-значається і частка співвласників у спільній власності.

Підприємства споживчої кооперації, залежно від способу їх утворення (заснування) та способу формування статутного фонду, поділяються на унітарні та корпоративні.

Підприємства об'єднань громадян, релігійних організацій

Підприємством об'єднань громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян ( громадської організації) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань.

Згідно з організаційно-установчими повноваженнями, передбаченими ч. 1 ст. 135 ГК, а також згідно з положеннями статей 20, 24 Закону України "Про об'єднання громадян"[10] , ст. 19 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" [11] громадські організації, політичні партії та релігійні організації як власники свого майна мають право на його основі створювати для здійснення господарської діяльності з метою виконання статутних завдань унітарні підприємства.

Реалізація права власності здійснюється в об'єднаннях громадян їх вищими статутними органами управління, до яких відносяться загальні збори, конференції, з'їзди тощо у поряд-ку, передбаченому їх статутними документами відповідно до законодавства України. Вищий статутний орган управління об'єднання громадян може покласти окремі функції щодо господарського управління майном на створені ним органи, місцеві осередки або може передати їх