Статус юридичної особи слід розглядати як правову конструкцію, що обирається й обслуговує інтереси реально існуючої ор-ганізації. Що стосується юридичної особи, то вона існує лише в правовому полі. Організація ж не обов'язково є юридичною осо-бою. Правосуб'єктність організації не має жорсткої прив'язки до статусу юридичної особи, про що свідчить, у тому числі, за-рубіжний досвід країн, де повні товариства не визнаються юридичними особами, але наділяються статусом правосуб'єктних під-приємницьких організацій (підлягають ін-корпорації, діють під фірмовим найменуван-ням, яке за певних умов може зберігатися не-залежно від зміни складу учасників, мають відокремлене майно - складений капітал, ре-зультати діяльності підлягають окремому оподаткуванню, якщо не зроблено винятку із цього правила, а учасники несуть солідарну відповідальність. Доцільним, на нашу думку, є використання відповідного досвіду в Ук-раїні.

Заслуговує на увагу те, що організаційно-правова форма повного товариства, як і будь-якого іншого господарського товариства, мо-же використовуватися об'єднаннями підпри-ємств. Іншими словами, в процесі гармоніза-ції з європейським законодавством підпри-ємства також мають отримати право створю-вати об'єднання підприємств без прав юри-дичної особи (у формі повного товариства без прав юридичної особи, яке підлягає держреєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності).

Доцільним буде використання зарубіж-ного, у тому числі європейського, досвіду оподаткування повних товариств (повне то-вариство без прав юридичної особи не ви-знається платником податків, податки спла-чують лише його учасники), що сприятиме практичному використанню цієї організацій-но-правової форми, яка сьогодні фактично не використовується.

Має свій сенс і правило управління та-ким товариством, передбачене європейським законодавством. Воно здійснюється за до-помогою двох органів: учасників, які діють колективно, і менеджера (менеджерів). При цьому кожен учасник має один голос, якщо договором не передбачене інше. До речі, на практиці досить часто виникало питання з приводу того, що законодавство фактично забороняє повним товариствам України за бажанням організовувати управління своєю діяльністю силами залучених спеціалістів, адже це є внутрішньою справою учасників, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства.

Щодо розподілу прибутку (покриття збитків) від діяльності такого товариства, доцільно, за прикладом європейського зако-нодавства, передбачити, що (якщо інакше не передбачено договором) розподіл прибутку (збитків) здійснюється між учасниками по-рівну. Це цілком відповідає принципу організації повного товариства як об'єднання осіб, в якому першочергове значення має особиста участь учасників у діяльності това-риства, а не розмір їх майнових внесків. До-цільно також передбачити, що такі госпо-дарські структури не можуть бути засновни-ками інших подібних їм господарських структур.

Таким чином, для задоволення практичних потреб не-обхідно гармонізувати українське законодав-ство із законодавством ЄС та передбачити можливість створення повного товариства без прав юридичної особи, яке підлягає державній реєстрації як суб'єкт підприємниць-кої діяльності, але прибутки якого оподатко-вуються як прибутки учасників. У правово-му регулюванні слід враховувати, що така організаційна форма придатна для використання як підприємствами, так і об'єднаннями підприємств.

Зближення українського господарського законодавства з сучасною Європейською системою господарського законодавства забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави в рамках ЄС і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його до рівня, що склався у державах-членах ЄС, а також створить необхідні передумови для отримання Україною статусу асоційованого члена Євросоюзу, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом України в середньостроковому вимірі.

ВИСНОВКИ

Дослідивши вище вказану тему можна зробити певні висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ГК суб'єктами гос-подарювання є:

- господарські організації - юридичні осо-би, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підпри-ємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в ус-тановленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до зако-ну як підприємці.

Залежно від форми власності суб'єкти господарювання слід поділяти на: приватні, кому-нальні, державні та змішані (об'єднання, учас-никами якого виступають юридичні особи різних форм власності).

За підставами створення господарської організації, можна поділити на: добровільні та такі, що створені у розпорядчому (примусово-му) порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ГК положення глави 12 ГК застосовуються також до об'єднань інших су-б'єктів господарювання - юридичних осіб або об'єднань підприємств за участі таких осіб, якщо інше не передбачено ГК та іншими законами. Тоб-то назва глави 12 розділу II ГК "Об'єднання під-приємств" є неповною, оскільки право на ство-рення об'єднань відповідно до чинного законода-вства мають не лише підприємства, а й інші су-б'єкти господарювання, перелічені у п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України, тому ми вважаємо, що доцільно цю главу ГК назвати "Господарські об'єднання"[65, с.79].

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГК господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підпри-ємств, передбачені законом. Слід зазначити, що статті 125, 126 ГК визначають і інші види госпо-дарських об'єднань: це промислово-фінансові групи та асоційовані підприємства. Проте відпо-відно до чинного законодавства це не форми об'єднання інтересів підприємств, оскільки ст. 127 ГК вказує, що законом можуть визначатися й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців тощо), не передба-чені у ст. 120 цього Кодексу. Іншими словами, можна зробити висновок, що лише ст. 120 ГК визначає форми об'єднання інтересів підпри-ємств, що, на нашу думку, є дискусійним.

Недостатньо чіткою та логічною є проведена у ГК класифікація господарських об'єднань. Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГК залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть ут-ворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Проте ми вважаємо, що не зовсім науково коректно поділяти об'єднання підприємств на господарські об'єднання та