Обсяг правосуб'єктності (прав та обов'язків) суб'єктів госпо-дарювання залежить від низки чинників, у т. ч. від правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право опера-тивного управління, право оперативно-господарського використан-ня), від основного виду діяльності та відповідно - можливості чи неможливості здійснювати інші види господарської діяльності спеціальна правосуб'єктність і відповідно - можливість здійснювати лише окремі види діяльності характерна, наприклад, для інститу-тів спільного інвестування, комерційних банків, страхових компа-ній, фондових бірж).

Права та обов'язки суб'єктів господарювання можна поділити на дві категорії - загальні права та обов 'язки, які притаманні всім суб'єктам господарювання, і спеціальні - які характерні лише для певних видів суб'єктів господарювання.

Обсяг загальних прав залежить від правового титулу майна суб'єкта господарювання. Право власності забезпечує суб'єктові господарювання максимальний обсяг прав, серед яких: право ви-бору видів господарської діяльності (з дотриманням вимог закону); право вибору контрагентів та укладення з ними господарсь-ких договорів; право розпорядження отриманим прибутком та іншим майном, що належить суб'єктові господарювання на праві власності; право на визначення внутрішньої структури господар-ської організації та створення філій, представництв, інших відокремлених підрозділів та ін. Суб'єкти господарювання, за якими майно закріплено на праві господарського відання або оперативного управління, мають право використовувати таке майно та отриманий прибуток в межах, встановлених власником. Так само власник встановлює для таких суб'єктів межі договірної свободи, організаційно-управлінські повноваження. Проте будь-який суб'єкт господарювання повинен мати широкий спектр прав при здійсненні оперативно-господарської діяльності (щодо забезпечення виробництва необхідними матеріальними та трудовими ресурсами, щодо реалізації продукції, робіт, послуг відповідно до укладених договорів, щодо захисту своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення іншими особами).

Спеціальні права необхідні суб'єктам господарювання з виключними видами діяльності (банківські операції, страхування, спільне інвестування, біржові операції) і передбачаються у відповідних законах – "Про банки і банківську діяльність" (ст. 9 - право комерційних банків створювати та брати участь у банківському об'єднанні, ст. 47 - право здійснювати на підставі банківської ліцензії банківські операції та ін.), "Про страхування" (статті 3, 10-11 право страховиків здійснювати на договірних засадах страхування співстрахування, перестрахування; ст. 12 - право створювати брати участь в об'єднаннях страховиків; ст. 14 - право здійснювати страхування через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів).

Загальні обов'язки суб'єктів господарювання досить численні, а саме:*

отримати дозволи ліцензії для здійснення тих видів госпо-дарської діяльності, щодо яких закон передбачає необхідність отри-мання спеціальних дозволів (ліцензій) в порядку, визначеному За-коном України від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" [25]. Для отримання ліцензії суб'єкт підпри-ємницької діяльності подає органу, що визначається Кабінетом Міністрів України (це підпорядковані Кабінету Міністрів міністерства та відомства, до сфери діяльності яких входить той вид підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню) заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються: відомості про суб'єкта госпо-дарювання - заявника; найменування, місцезнаходження, банків-ські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прі-звище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових плате-жів - для фізичної особи; вид господарської діяльності, на прова-дження якого заявник має намір одержати ліцензію. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстра-цію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організа-цій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал

документа. Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також до-даються документи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. № 756.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі (що може мати місце у разі виявлення недостовірних даних у поданих заявником документах, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов) у строк не пізніше ніж десять робочих днів від дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності;*

отримати в передбачених законом випадках патент. Для здійснення окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільсько-господарського податку, валютні операції, на-дання побутових послуг за готівку) законодавством України (Закон від 23.03.1996 р. "Про патентування деяких видів підприємниць-кої діяльності"[18]) передбачається необхідність отримання торгового патенту - дозволу на торгівлю, що видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності, в т. ч. індивідуальним підприємцям) державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів (за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг), а при застосуванні пересув-ної торговельної мережі - за місцем реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок надання торгового патенту встановлюється згаданим законом;

• дотримуватися вимог антимонопольного - конкурентного законодавства;

•