Таким чином, надаючи суб'єктам підприємницької діяльності свободу як можливість активно діяти у підприємницькій сфері для забезпе-чення своїх матеріальних та інших інтересів, держава разом із тим установлює певні межі цієї свободи як щодо змісту права на під-приємницьку діяльність, так і порядку його здійснення. Надання суб'єктам підприєм-ницької діяльності можливості активно діяти в підприємницькій сфері для забезпечення мети одержання прибутку не виключає, а при-пускає встановлення певних меж щодо по-рядку здійснення належних їм прав та їх змісту; діє принцип “дозволено все, що не заборо-нено законом", надаючи можливість діяти суб'єктам підприємницької діяльності, не знижує вимог до здійснення ними прав і ви-конання обов'язків. Свобода підприємниць-кої діяльності - це не вседозволеність, а ви-користання наданого права за умови дотри-мання вимог законності та з урахуванням аналогічних прав інших суб'єктів.

Частина 2 ст. 55 ГК розрізняє такі категорії суб'єктів господарювання:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповід-но до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснен-ня господарської діяльності.

РОЗДІЛ 2

ОСНОВИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОКРЕМИХ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1. Підприємство як різновид господарської організації: поняття, правове положення та види.

В умовах докорінної зміни суспільних відносин, переходу до нової економічної формації, що базується на ринкових від-носинах, повертаються до життя забуті, трансформуються існуючі і з'являються досі не відомі у вітчизняному господар-ському обігу різновиди суб'єктів господа-рювання. Відтак, постає проблема визна-чення місця і ролі в сучасній економіці такого давно відомого учасника господар-ської діяльності, як підприємство. Адже, як неодноразово зазначалося на сторін-ках фахових юридичних видань [51, с.32; 68, с.125-131; 56, с.3-6], нині чинні Цивільний і Господарський кодекси України (далі відповідно - ЦК і ГК) містять діаметрально протилежні підходи до визначення підприємства як правового інституту. Для вирішення цієї колізії є зовсім незайвим, зокрема, з'ясування правової сутності підприємства в умовах перехідної еко-номіки.

Перш за все визначимося із ставлен-ням до терміна "підприємство". Необхід-ність цього зумовлена неоднозначністю вказаного терміна, під яким можна розу-міти і окремий епізод господарської діяльності (комплекс правовідносин), і ці-лісний майновий комплекс (об'єкт прав), і учасника господарської діяльності (су-б'єкт права).

У першому з наведених значень термін "підприємство" може застосовуватися як синонім до слів "започаткування", "оборудка", "справа" тощо. До такого висновку змушує як філологічна, так і юридична етимологія розглядуваного терміна. По-перше, досить пильніше поглянути на його шлях до української мови, як відразу вимальовується його справжнє значення. Слово "підприємство" вважають калькою німецького "unternehmen", що перекла-дається українською як підприємництво, справа. Дієслово "nehmen", яке є коренем "unternehmen", має відповідниками в ук-раїнській мові дієслова "брати", "прийма-ти" [69, с.395].

По-друге, вести мову про підприєм-ство як про комплекс правовідносин дозволяють і джерела права імперської Росії кінця XIX століття. Так, Г. Шершеневич згадував про підприємство як про пооди-ноку поставку з посиланням на Положен-ня про державний промисловий податок 1898 р. [79,с.53]. Втім розглядуване значен-ня терміна "підприємство" можна вважати належним до аналів історико-правової науки, хоча і забувати про нього також не слід. За його допомогою можуть бути визначені історичний шлях та діалектика розвитку підприємства.

Інше значення терміна "підприємство" як об'єкта прав пропонує сьогодні новий ЦК України. Його автори відмовили під-приємству в місці серед суб'єктів права. Цей кодекс включає підприємство до пе-реліку речей (майна) і визначає так: "...єдиний майновий комплекс, що вико-ристовується для здійснення підприєм-ницької діяльності" (ст. 191) [2].

Втілення такого роду ідей у новому законодавстві є, напевно, проявом ба-жання представників цивілістичної на-уки повернутися до витоків вітчизняного приватного права, а отже, привести понятій-но-категоріальний апарат українського права у відповідність до визнаних світо-вою цивілістикою канонів. Подібні наміри можна тільки вітати, ко-ли б у результаті їх реалізації поза увагою не залишилися кілька юридично значи-мих моментів.

По-перше, у нормах ст. 191 ЦК не вра-хований еволюційний поступ і суспільства, і економіки, і юриспруденції. Пра-вова наука у тих зарубіжних країнах, що дійсно досягли високого рівня розвитку економіки, перейшла від обслуговування капіталізму періоду монополій до забез-печення потреб постіндустріального (ін-формаційного) суспільства. Тому законо-давство Європейського союзу (до якого, до речі, мають бути адаптовані укра-їнські закони) розглядає підприємство са-ме як суб'єкт права, а в окремих країнах Євросоюзу не вщухають спори щодо ви-знання за підприємством статусу юри-дичної особи [75,с.137]. Орієнтація лише на Цивільний кодекс Російської Федерації, в якому підприємство також визнане об'єктом прав, призвела до переймання не найкращого досвіду. Адже консерватизм російської цивілістики в цьому питанні є підставою для кри-тики з боку науковців [63,с.175; 52, с.37-41]. Тому у подальшій роботі з удосконалення ЦК варто дослухатися думки В. Сухоноса про особливу роль юридичної термінології в часи формування концепцій постіндуcтріальних держави і права і необхідність її упорядкування та уніфікації [76,с. 65].

По-друге, розробники ЦК не взяли до уваги, що термін "підприємство" вкорінився у понятійно-категоріальній системі українського права як такий, що позна-чає саме учасника (сторону, суб'єкта) пра-вовідносин. І саме у такому значенні цей термін вживається у законодавстві Украї-ни, прийнятому і до, і після 1991 р. і чин-ного до сьогодні. Навіть у тексті нового ЦК допущено вживання терміна "підприєм-ство" для позначення не лише об'єкта ци-вільних прав, а й суб'єктів права -