- принцип закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права;

- принцип невідчужуваності та непорушності основних природ-них прав і свобод людини та належність їх їй від народження (стаття 21);

- принцип рівності конституційних прав і свобод громадян (стат-тя 24);

- принцип єдності прав і обов'язків людини перед суспільством (стаття 23);

- принцип гарантованості прав і свобод людини й громадянина (стаття 22);

- принцип невичерпності прав і свобод людини й громадянина (стаття 22);

- принцип недопущення звуження змісту існуючих прав і свобод (стаття 22);

- принцип заборони обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина, крім випадків, передбачених Консти-туцією України (стаття 64) [1].

Спеціальні правові принципи – це, по суті, принципи громадянства України, тобто ті вихідні засади, ідеї, які закріплені в законодавстві, взаємовідносинах між державою та особою, і які складають цілісну систему, що є основою всього законодавства про громадянство України. Ці принципи лежать в основі конкретних відносин особи і держави з приводу виникнення чи припинення громадянства. Такі принципи реалізуються в конкретних правовідносинах на основі відповідних фактів – народження, клопотання про надання статусу громадянина України, вихід з нього тощо.

У відповідності до ст.2 чинного закону України «Про громадянство України» законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства — громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;

2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України [16].

До спеціальних принципів громадянства у конституційному праві відносять:

- єдність громадянства України;

- рівне громадянство як основа правового статусу особи;

- загальний порядок прийому до громадянства України;

- поєднання принципу ґрунту і принципу крові;

- невизнання автоматичної втрати громадянства;

- недопустимість позбавлення громадянства;

- єдність громадянства членів сім’ї;

- невизнання подвійного громадянства;

- дозвільний порядок виходу з громадянства;

- принцип невидачі громадян України іноземній державі;

- свобода і добровільність вибору громадянства;

- збереження громадянства України особами, які проживають за кордоном.

Принцип єдиного громадянства. У зв'язку з розпадом колишнього СРСР, законодавство якого формально визнавало лише принципи єдиного громадянства СРСР, практично існувало ще два різновиди громадянства внаслідок федеративного устрою Союзу РСР — республіканське та громадянство автономних республік. Через це виникла проблема належності відповідних фізичних осіб до громадянства України.

України закріплений у ст. 4 Конституції України. Єдине громадянство є необхідною умовою існування суверенної, унітарної держави. До України входить Автономна Республіка Крим, але її наявність не порушує принципу єдиного громадянства України.

У ст. 1 Закону України «Про громадянство» в редакції від 8 жовтня 1991р. зазначалось, що в Україні існує єдине громадянство. Але припускалась можливість існування подвійного громадянства на підставі двосторонніх і міжнародних договорів [17].

Конституція України і Закон про громадянство в новій редакції не визнають інституту подвійного громадянства в Україні. Світовим співтовариством не схвалюється практика біпатризму, тобто існування осіб з подвійним громадянством. Подвійне громадянство часто створює ускладнення як для осіб з подвійним громадянством, так і для держав, громадянами яких є зазначені особи, адже кожна із держав вимагає від громадянина виконання необхідних саме їй громадянських обов’язків. Чимало держав, згідно із нормами міжнародного права, укладають договори про запобігання випадків подвійного громадянства і тим самим зобов’язують осіб вибрати одне з можливих для них громадянств [40, с.95].

Законодавство України про громадянство спрямоване на скорочення випадків біпатризму та апатризму (відсутності громадянства). Воно дає можливість особам, що проживають на території України, отримати громадянство України і володіти всіма конституційними правами і свободами, відповідними обов'язками громадянина України. Наше законодавство виходить з того, що кожний має право набути та припинити громадянство України відповідно до Закону. При цьому не приймаються до уваги походження, соціальне положення, расова та національна належність, стать, освіта, відношення до релігії, політичні та інші переконання. Належність особи до громадянства України дає змогу брати участь у здійсненні державної влади. Законодавство України про громадянство не робить відмінностей у правовому статусі громадян від підстави набуття громадянства: за народженням, у зв’язку з прийняттям громадянства, поновленням у громадянстві тощо. Громадянство України є рівним незалежно від підстав його набуття [50, с.211].

Чинний Закон «Про громадянство України» принцип єдиного громадянства трактує ще й наступним чином. Згідно ст.2 цього закону, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. [16].

Вбачається, що така позиція є не вирішенням питання, а ігноруванням проблеми. Адже це не уникнення подвійного громадянства, а уникнення правової колізії.

Даний закон не зобов’язує державу перевіряти наявність у особи, що бажає набути громадянства України, громадянства іншої держави.

Так, згідно ст. 9 Закону «Про громадянство України» іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до