Права та обов’язки особи, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, у наданні статусу біженця та яка втратила або позбавлена статусу біженця

Особа, якій відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з може повторно звернутися із заявою про надання статусу біженця [57, с.60].

Особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця і яка оскаржує відповідне рішення до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції або до суду, до прийняття рішення за скаргою має права та обов’язки, передбачені для особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Особа, яка отримала повідомлення суду про підтвердження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця чи у наданні статусу біженця, або втрату чи позбавлення статусу біженця, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Висновки

В результаті проведеного дослідження було з’ясовано, що поняття людина, особа і громадянин співвідносяться як загальне і конкретне, тобто поняття громадянин включається у поняття особа, яке в свою чергу охоплюється поняттям людина.

Термін людина характеризує представника людського роду (індивіда) як особливу колективістську біологічну істоту. Особа – це людина як суб’єкт, що вже має індивідуальні, саме цій конкретній людині притаманні інтелект, моральні та інші якості, сформовані у процесі суспільного життя. Громадянин – це особа, яка перебуває у сталих юридично визначених зв’язках із конкретною державою, що знаходить своє вираження в наявності відповідного громадянства.

Правовий статус особи і громадянина істотно різниться. Статус особи існує і до виникнення держави, він закріплюється соціальними нормами у довільному порядку, заснований на загальнолюдських цінностях та принципах і реалізується в силу авторитетності для кожного із суб'єктів, тобто добровільно. Основними елементами змісту такого поняття є права та обов'язки, що мають єдиний зміст і невідокремлений характер.

Правовий статус громадянина виникає з появою держави та безпосередньо залежить від неї. Він закріплюється правовими нормами та має чітко визначений характер. Такий статус заснований на нормах національного та міжнародного права, поширюється на громадян певної держави. Окрім прав та обов'язків, структурними елементами такого статусу є свободи та інтереси.

Конституційний статус громадянина закріплює правовий зв'язок громадянина із державою громадянства, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Такий зв'язок не переривається навіть тоді, коли громадян виїжджає в іншу країну на постійне проживання.

Протягом тривалого часу у вітчизняній літературі існувала інша думка з приводу суті громадянства. Громадянство визначалось як належність особи до держави (концепція примату держави над особою), а інколи - при визначенні поняття громадянства - держава порівнювалася з організацією, яка має фіксований склад членів, а громадянство - із членством у такій організації.

Як було виявлено, громадянство – це стійкий, двосторонній, правовий зв'язок держави і громадянина. Громадянство можна розглядати і як правовий інститут і як суб’єктивне право особи. Є точка зору, згідно з якою адміністративно-правовий статус громадянина може бути загальним та спеціальним (наприклад, статуси членів адміністративних колективів).

Належність до громадянства України є найважливішою передумовою обов'язку держави захищати в повному обсязі права і свободи своїх громадян, які за кріплені в Конституції та Законах України не тільки на території держави, а й за її межами.

До спеціальних принципів громадянства у конституційному праві відносять: єдність громадянства України; рівне громадянство як основа правового статусу особи; загальний порядок прийому до громадянства України; поєднання принципу ґрунту і принципу крові; невизнання автоматичної втрати громадянства; недопустимість позбавлення громадянства; єдність громадянства членів сім’ї; невизнання подвійного громадянства; дозвільний порядок виходу з громадянства; принцип невидачі громадян України іноземній державі; свобода і добровільність вибору громадянства.

Громадянство України набувається: за народженням (за "правом крові" (jus sanguinis), за "правом грунту" (jus soli)), за територіальним походженням; внаслідок поновлення у громадянстві; внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; внаслідок встановлення батьківства; за іншими підставами.

Громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Найбільша правова проблема щодо громадянства – це подвійне громадянство. Правова позиція нашої держави полягає в тому, що вона визнає особу своїм громадянином незалежно від того, чи набула вона статусу громадянина іншої держави.

Окрім того, згідно чинного законодавства іноземець може набути громадянства України будучи громадянином іншої держави і лише задекларувавши відсутність у нього чужого громадянства або свій наступний обов’язок вийти з громадянства іншої держави. Вказане не вирішує, а посилює проблему подвійного громадянства.

Іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Особа без громадянстваапатрид) — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Ставлення України до іноземців та апатридів надзвичайно лояльне: їм надаються фактично всі основні права, які мають українські громадяни, за виключенням обґрунтованих винятків. Обмеженими порівняно із правами громадян є, в першу чергу, політичні права апатридів та іноземців. Іноземці не несуть також і деяких обов’язків, зокрема, щодо служби у війську. До іноземців застосовуються деякі особливі види відповідальності- скорочення терміну тимчасового перебування в Україні,