Правом на розгляд скарг індивідів наділений: Комі-тет з прав людини, Комітет з ліквідації расової дискримінації, Комітет проти катувань і деякі інші міжнародні органи.

Процедура розгляду індивідуальних петицій взагалі однакова для більшості комітетів. Отримавши пові-домлення про порушення якою-небудь державою прав індивіда, передбачених у міжнародному договорі, комі-тет повинен переконатися, що це ж питання не розгля-дається відповідно до іншої процедури міжнародного розгляду або врегулювання: особа вичерпала всі доступ-ні внутрішні засоби правового захисту (дане правило не діє, коли застосування таких засобів невиправдано затягується).

Комітет вправі визнати неприйнятним будь-яке по-відомлення, що є анонімним або несумісне з положен-нями договору. Визнавши петицію прийнятною, комі-тет повідомляє відповідній державі, що протягом пев-ного терміну подає письмові пояснення, що роз'ясню-ють це питання і будь-які прийняті ним заходи. При цьому держава й особа, що направила скаргу, знаходяться перед Комітетом у рівних умовах.

Комітет у закритому засіданні досліджує повідомлен-ня особи, пояснення держави і повідомляє свої мірку-вання обом сторонам.

Рішення комітетів за індивідуальними скаргами юри-дично необов'язкові, проте держави виконують їх доб-ровільно, відновлюють порушені права особистості і приводять своє законодавство і правозастосовчу практику у відповідність із міжнародно-правовими нормами.

Слід зазначити, що в рамках певних міжнародно-пра-вових угод засновуються універсальні і регіональні ме-ханізми контролю за дотриманням прав людини, що приводяться в дію відповідними міжнародними орга-нами й організаціями. Їх перелік є приблизно таким:

- Комітет з прав людини ООН створений на основі резо-люції Генеральної Асамблеї ООН 2200А (XXI) від 16 грудня 1966 року й у відповідності зі статтею 28 Пакту про громадянські та політичні права 1966 року і Фа-культативного протоколу до цього Пакту.

- Комітет з економічних, соціальних і культурних прав заснований відповідно до рішення Економічної і Соці-альної Ради ООН у 1985 році.

- Комітет з ліквідації расової дискримінації утворений відповідно до положень статті 8 Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм ра-сової дискримінації 1966 року.

- Комітет з ліквідації дискримінації у відношенні до жінок створений на основі статті 17 Конвенції про лі-квідацію усіх форм дискримінації у відношенні до жі-нок 1979 року.

- Комітет проти катувань заснований у відповідності зі статтею 17 Конвенції проти катувань та інших жор-стоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року.

- Комітет з прав дитини заснований у відповідності зі статтею 43 Конвенції про права дитини 1989 року.

- Верховний комісар ООН з прав людини.Посада Верховного комісара з прав людини була за-тверджена відповідно до резолюції Генеральної Асамб-леї ООН 48/141 від 20 грудня 1993 року.

- Європейський Суд з прав людини був створений у 1959 році як основний елемент регіонального контрольного механізму із дотримання положень Європейської конвенції по захисту прав людини й основних свобод 1950 року.

- Комісія з прав людини створена відповідно до Ста-туту Співдружності Незалежних Держав 1993 року і Положення про цю комісію 1993 року (Україна не входить у цю комісію).

- Контрольні механізми в рамках ОБСЄ У рамках ОБСЄ також є певні механізми контролю із дотримання прав людини, але з огляду на те, що чле-нами цієї організації є як європейські держави, так і держави Середньої Азії (республіки колишнього СРСР), ці механізми набувають міжрегіонального характеру [34, с.240].

З огляду на особливу важливість прав і свобод лю-дини, що містяться в міжнародних актах, та їхнє наступне закріплення в конституційному і поточному законодав-стві України у формі прав і свобод людини і громадя-нина, представляється доцільним провести порівняль-ну характеристику сприйняття Україною міжнародних стандартів прав і свобод людини.

Такий аналіз вважається актуальним не тільки з пізнавальної точки зору (що є дуже важливим, з огляду на соціальну апатію наших громадян), але і з метою усвідомлення кожним громадянином України демок-ратичності Основного Закону держави, його спрямова-ності на забезпечення і реалізацію прав і свобод людини і громадянина і виконання ними обов'язків у прак-тично повній відповідності з найвищими міжнародни-ми мірками.

Для прикладу можна взяти принцип рівності прав і свобод людини і громадянина. Рівність прав і свобод людини і громадянина означає насамперед рівність усіх перед законом і судом. «Всі люди рівні перед законом і мають право без усякої дискримінації на рівний захист закону. У цьо-му відношенні всякого роду дискримінація повинна бути заборонена, і закон повинний гарантувати всім особам рівний і ефективний захист проти дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національ-ного або соціального походження, майнового станови-ща, народження або іншої обставини» (стаття 26 Між-народного пакту про громадянські та політичні права). «1. Всі особи рівні перед судами і трибуналами. Кож-ний має право при розгляді будь-якого карного обвину-вачення, пред'явленого йому, або при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підста-ві закону. Преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його із міркувань мо-ралі, суспільного порядку або державної безпеки в демо-кратичному суспільстві або коли того вимагають інтере-си приватного життя сторін, або — у тій мірі, у якій це, на думку суду, строго необхідно, — при особливих обста-винах, коли публічність порушувала б інтереси правосуд-дя; проте будь-яка судова постанова по карній або циві-льній справі повинна бути публічною, за винятком тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншо-го або коли справа стосується матримоніальних супере-чок або опіки над