метод моделювання, зокрема, при аналізі законодавчих новел, соціологічні, статистичні, математичні методи.
Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження та зроблених в ньому висновків склали праці таких учених-юристів, як Антокольска М.В., Антошкіна В., Афанасьєва Л. В., Ариванюк Т.О., Гопанчук B.C., Дибовський Д., Ромовська З.В., Баранова Л.М., Борисова В.І., Червонний Ю.С., Шевченко Т. та інші.
Нормативною основою дослідження стала Конституція України, Кодекс про шлюб та сім’ю України, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про виконавче провадження" та інші нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вона є комплексним дослідженням інституту аліментних зобов’язань з урахуванням положень Сімейного кодексу України. При її створенні вироблені наукові положення, конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, рекомендації правозастосовчим органам, що характеризуються новизною у сімейному праві України.
Проведений аналіз юридичної літератури, положень Сімейного кодексу України, чинного шлюбно-сімейного законодавства України надав можливість автору винести на захист наступні основні теоретичні положення і пропозиції:
1) обґрунтовується необхідність вдосконалення поняття "сім’я" у новому Сімейному кодексі України, що передбачає уточнення кола членів сім’ї;
2) по-новому дається наукове визначення поняття "аліментне зобов’язання" з врахуванням кола його суб’єктів, а також по-новому визначається поняття сімейних правовідносин з врахуванням поняття сім'ї, наведеного у СК України;
3) дістало подальший розвиток положення по необхідність посилення диспозитивності в регулюванні аліментних правовідносин та надання угодам про сплату аліментів юридичного значення як інструменту добровільного виконання аліментного обов’язку;
4) отримало подальший розвиток положення про те, що примусове стягнення аліментів не є юридичною відповідальністю, тому що на правопорушника не покладаються додаткові обмеження;
5) обґрунтовується необхідність внести зміни у СК України, згідно з якими пропонується встановити відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів у вигляді стягнення з винної особи завданих простроченням виконання реальних збитків;
6) обґрунтована необхідність змінити положення СК України, виключивши можливість суб’єктів аліментного зобов’язання визначати умови його виникнення чи припинення;
Структура дослідження обумовлена послідовністю наукового дослідження інституту аліментних зобов’язань, складається із вступу, чотирьох розділів, до яких входять одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Список використаних джерел містить 54 найменування.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЛІМЕНТНИХ ПРАВОВІДНОСИН
1.1. Поняття і зміст аліментів і аліментних зобов’язань
Початок нового тисячоліття ознаменувався широкою реформою українського законодавства і галузь сімейного права тут не є виключенням. Прийнятий ще 1969 року Кодекс про шлюб та сім'ю (з майбутніми змінами та доповненнями) [3] який вже не відповідав ні вимогам часу, ні вимогам законодавства був замінений принципово новим, сучасним Сімейним кодексом України [7].
Окремі положення нового Сімейного кодексу в процесі свого зародження підлягали нищівній критиці, мовляв, що про радянський погляд на сім’ю все ще добре дає про себе знати, тому молода українська держава не готова до таких змін.
Однак з моменту набуття чинності новим кодексом як вітчизняні [53, с.15] так і зарубіжні фахівці визнали Сімейний кодекс України, без перебільшення, одним з кращих, найпрогресивніших в світовій юридичній практиці. Безперечно даний факт не може не тішити свідомість як творців даного кодексу так і пересічних громадян.
Новим кодексом, який набув чинності з 1 січня 2004 року, внесено кардинальні зміни до всіх, без виключення, сфер сімейних правовідносин, поряд з цим в цьому кодифікованому документі знайшли своє відображення концептуально нові положення, що стосуються, серед іншого, питань про визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (що виключать можливість виникнення ситуацій як то в Великобританії, коли донора дитини лесбійської пари суд змусив виплачувати аліменти, оскільки той є біологічним батьком) [52, с.68].
З прийняттям нового кодексу безумовно був здійснений якісно новий прогресивний крок в сімейному законодавстві, але Сімейний кодекс все ж містить в собі певні проблемні моменти на деякі з них варто звернути увагу.
Очевидним є факт, що одними з найбільш проблемними в сімейному праві є аліментні правовідносини, тому хотілося б зупинитися не на загальному аналізі даної проблеми, про що і так вже вдосталь сказано і написано, а на причинах, що призводять до неї. Та перед тим як безпосередньо перейти до причин виникнення зазначених правовідносин, потрібне коротко зупинитися на природі, сутності самого явища «аліменти».
У відповідності до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки [7, ст. 3].
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Афанасьєва Л.В. наголошує, що слід підтримати законодавче визначення поняття сім'ї в Сімейному кодексі України. Разом з тим, воно потребує вдосконалення щодо кола членів сім'ї, а саме: необхідно виключити з ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу посилання на "інші підстави створення сім'ї" і доповнити такими підставами, як свояцтво, інші (крім усиновлення) форми прийняття дітей на виховання [39, с.24]
Виходячи з законодавчого визначення поняття "сім’я" можна співвіднести коло членів сім’ї та суб’єктів аліментних правовідносин.
Оскільки в Сімейному кодексі під сім'єю розуміється певна спільність, а не коло осіб, пов'язаних сімейними правами й обов'язками, аліментні правовідносини можуть існувати як між членами сім'ї, так і між особами, які не складають сім'ю.
Сімейні правовідносини є особливим видом правовідносин, що суттєво відрізняються від цивільно-правових і регулюються сімейним правом як самостійною галуззю права.
Аліментні зобов'язання подружжя, батьків і повнолітніх дітей, інших членів сім'ї та родичів виникають