Згідно ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги [7, ст.202].

Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (Стаття 203 СК України).

У відповідності до ст.204 СК України дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки.

Згідно ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін [7, ст.ст. 203 - 205].

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними [50, с.28].

3.2. Розмір та порядок нарахування алiментiв на утримання дітей

Не обійшлося у новому СК України без норм, які, на наш погляд мають анекдотичний характер, і нічого, крім саркастичної посмішки, викликати не можуть.

Це стосується ч. ст. СК України, яка передбачала встановлення мінімального розміру аліментів на одну дитину, що не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян [7, ч. ст. ].

Звичайно, це є “значним” кроком порівняно з попереднім КпШС, в якому цей мінімум становив 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину. Та якщо врахувати, що цей неоподатковуваний розмір вже протягом тривалого строку залишається незмінним (17 грн.), а мінімальний прожитковий мінімум постійно збільшується, можна дійти висновку, що ця норма не має жодного практичного сенсу.

Пізніше, існував проект Закону України «Про внесення змін до статей 182 і 272 СК України», за яким пропонувалося неоподатковуваний мінімум доходів громадян замінити на десять відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Та доклавши мінімальних зусиль і зробивши відповідні розрахунки, стане зрозуміло, що цей проект практично не змінював законодавчий мінімум розміру аліментів. Тож було варто змінити норму, яка ганьбить наше законодавство, і встановити мінімальний розмір аліментів, що відповідатиме сучасним реаліям [11].

Законом України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей» від 22 вересня 2005 року частину другу статті 182 викладено в такій редакції:

"2. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу".

3. Статтю 184 доповнити частиною третьою такого змісту: 3. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".

Статтю 188 доповнено частиною другою такого змісту: "2. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів".

5. Частину другу статті 192 доповнити словами "за заявою батьків, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згодою органу опіки і піклування".

6. Друге речення частини другої статті 272 викладено в такій редакції: "При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку" [10, повний текст].

У відповідності до Листа Департамента державної виконавчої служби Міністертсва Юстиції України від 13 липня 2006 N 25-4/458/7 «Щодо виключення випадків порушення державними виконавцями норм чинного законодавства при виконанні рішень про стягнення аліментів» з метою виключення випадків порушення державними виконавцями норм чинного законодавства при виконанні рішень про стягнення аліментів Департаментом державної виконавчої служби роз'ясняється наступне.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства"
кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

У статті 181 Сімейного кодексу України визначені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину, а саме:

- за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі;

- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти)