твердій грошовій сумі, відповідає духу сучасної ринкової економіки і орієнтоване на законодавство інших країн. При цьому ст. СК України зазначає, що така форма призначається у випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. В даному випадку знову ж таки виникають труднощі в тому, хто і яким чином має доводити наявність указаних обставин, особливо якщо врахувати сьогоднішню практику виплати заробітку, минаючи бухгалтерську звітність. Можна припустити, що незважаючи на закріплення цієї прогресивної норми, має минути певний час, поки з’явиться успішна практика з її застосування [7, 183 - 184].
Дуже позитивним є встановлення суворої відповідальності за ухилення від сплати аліментів, а особливо, аліментів на дітей.
У відповідності до Листа Департамента державної виконавчої служби Міністертсва Юстиції України від 13 липня 2006 N 25-4/458/7 «Щодо виключення випадків порушення державними виконавцями норм чинного законодавства при виконанні рішень про стягнення аліментів».
Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.
Також слід зазначити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них (частина перша статті 192 Сімейного кодексу України). Поряд з цим, вирішуючи питання щодо можливості державним виконавцем змінити розмір аліментів у відповідності з вимогами Сімейного кодексу України, слід виходити з формули, відповідно до якої був визначений розмір аліментів. Так, якщо в рішенні суду було призначено аліменти, наприклад, "у розмірі всіх видів заробітку, але не менше ніж мінімальний розмір аліментів на одну дитину", то державний виконавець самостійно нараховує аліменти та підраховує розмір заборгованості по аліментах враховуючи визначений чинним законодавством мінімальний розмір аліментів на одну дитину [22, п.15].
Якщо аліменти у відповідності з частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України призначено у твердій грошовій сумі, або якщо у рішенні суду вказано, що стягненню підлягає "частина всіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян" (відповідно до пункту 22.5 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень), то збільшення розміру аліментів можливо лише у разі винесення відповідного рішення суду. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що ержавний виконавець діє у відповідності з рішенням суду, для отримання аліментів у розмірі відповідно до положень Закону України від 22.09.2006 N 2901-IV "Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей" одержувач аліментів повинен звернутися з позовом до суду про збільшення розміру аліментів [22, п.16-17].
У разі задоволення позову аліменти у зміненому розмірі будуть стягуватись від дня набрання чинності рішенням суду.
Поряд з цим, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п'ята статті 181 Сімейного кодексу України).
Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 189 .
Дуже позитивним є встановлення суворої відповідальності за ухилення від спдлати аліментів, особливо - аліментів на утрмання дітей.
Згідно Листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України від 09.06.2006 N 25/7-33-4272 «Щодо оптимізації виконання рішень судів про стягнення аліментів» умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" [12].
Порядок стягнення аліментів визначено статтею 74 Закону. У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності (частина друга статті 88 Закону) [22, п.25-27].
Зазначена норма кореспондується із статтею 164 Кримінального кодеку України, якою передбачено притягнення особи до відповідальності за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), про що судом приймається відповідне рішення.
Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України у листі від 1 січня 2003 узагальнено судову практику у справах про злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Зокрема, у даному листі зазначено, що розглядаючи справи про злочини, покарання за які передбачені статтею 164 КК, суди стикаються з труднощами у застосуванні цієї статті.
Передусім це стосується визначення такої обов'язкової ознаки злочину, як злісний характер ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. Поширеними є випадки, коли суди, засуджуючи осіб за статтею 164 КК, не зазначають, у чому саме полягає злісний характер ухилення від сплати аліментів.
З цього приводу суди висловлюють