Аліментні зобов'язання подружжя, батьків і повнолітніх дітей, інших членів сім'ї та родичів виникають на підставі фактичного складу, тим часом як спорідненість є єдиною підставою виникнення аліментних правовідносин між батьками та їх неповнолітніми дітьми.

3. Аліментні зобов’язання у залежності від кола осіб, що беруть в них участь поділяють на: аліментні зобов’язання подружжя; аліментні зобов’язання батьків та дітей; аліментні зобов’язання свояків та інших родичів; аліментні зобов’язання фактичних вихователів (вихованців).

4. Аліменти це кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі. Аліментами слід розглядати всяку матеріальну допомогу, що надається в силу закону одному з подружжя, родичам, своякам, фактичному вихователю (вихованцю).

5. Аліментні правовідносини характеризуються певними особливостями.

Підстави їх виникнення визначені лише законом.

Вони є безоплатними, тобто аліменти не можуть бути витребувані назад, навіть якщо стягнуті помилково, за винятком випадків, коли їх стягнення було засноване на неправдивих відомостях.

Аліментні зобов'язання мають особистий характер, їх сплачують особи, на яких вказує закон. Покладання обов'язку утримання на інших осіб не допускається.

6. В переважній кількості випадків основною причиною, що призводить до обов’язку сплачувати аліменти на утримання дитини є розірвання шлюбу подружжя. Існують дві найбільші проблеми в даній сфері:

- по-перше, це проблема пов’язана з визначенням розміру аліментів,

- по-друге, проблема з несплатою аліментів.

7. Заходи, що допоможуть усунути і вирішити вказані проблеми це: укладення між подружжям шлюбного договору, що регулюватиме правовідносини у випадку розлучення; припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (такі можливості є новелами СК); обов’язкова участь у засіданнях про призначення аліментів та про розірвання шлюбу народних засідателів (це пропозиція щодо регулювання сімейних відносин).

РОЗДІЛ 2. АЛІМЕНТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ПОДРУЖЖЯ

2.1. Загальні підстави для стягнення алiментiв на утримання одного з подружжя

Як слушно наголошує Ю.С. Червоний, стабільність у сім’ї обумовлена рівнем взаємної турботи обох iз подружжя, якi мають підтримувати одне одного: сприяти тому, щоб один з подружжя отримав вiдповiдну освіту, набув кваліфікацію, успішно просувався по роботі тощо.

Сімейне законодавство передбачає обов'язок подружжя матеріально пiдтpимувати один одного у шлюбi. Цей обов'язок не залежить від віку, стану здоров’я, матерiального благопо-луччя. Майнові права та обов'язки щодо надання взаємної підтримки виникають у подружжя з моменту реєстрації шлюбу та існують протягом усього часу перебування в шлюбі [30, с.280].

За нормальних сімейних стосунків подружжя добровільно піклується один про одного, i проблем щодо утримання не iснyє. Як справедливо зазначалося в лiтературi, обов’язок щодо надання матерiальної допомоги одним iз подружжя виникає як моральний - з часу укладання шлюбу, i одночасно як юридич-ний - з моменту, коли з'являються необxiднi для цього підстави [31, с.112].

Право на аліменти було надано подружжю ще першим Кодек-сом про шлюб та сім’ю Української РСР, який передбачав, що один з подружжя має право на утримання іншого. Справи про аліменти розглядалися вiддiлами соціального забезпечення [4, ст.58].

Це обумовлювалося тогочасною точкою зору щодо алiментiв як «сурогату соцiального забезпечення». Пiдставами для на-дання утримання визнавалися потреба одного з подружжя в утриманнi та його непрацездатнicть.

Вiддiл соціального забезпечення при визначенні розмiру алi-ментів повинен був керуватися ступенем нужденності i працездатності подружжя та прожитковим мінімумом, встановленим для певної мiсцевостi. Розмiр алiментiв у сукупностi з iншими засобами до iснування не повинен був перевищувати прожит-кового мінімуму. Алiменти виплачувалися перiодично, замiна їx одноразовою сумою, яка могла б бути сплачена, не допуска-лася. У разi cмерті подружжя, який сплачував алiменти, алiменти продовжували стягуватися з майна, яке залишилося [26, с.289].

Чинне законодавство також передбачає, що чоловiк, дружина повиннi пiдтримувати один одного. Згідно ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв’язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України [7, ст. 75].

Ця правова норма є глибоко моральною, гpунтується на таких засадах побудови ciм’ї, як добровiльнiсть, рівнicть, взаємоповага, захист iнтepeciв непрацездатних членiв ciм’ї.

У разi, якщо один iз подружжя вiдмовляється або ухиляється вiд свого бов'язку щодо утримання iншого з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, останнiй має право звернутися з вимогою про стягнення алiментiв у судовому порядку [30, с. 172].

3агальнi пiдстави стягнення алiментiв на утримання одного з подружжя є такими:

Вимоги одного з подружжя щодо стягнення аліментiв можуть бути задоволенi судом за наявності наступних умов:

Подружжя перебувало в зареєстрованому шлюбi.

Шлюб має бути зареєстрований у державному органі peєст-рацiї актiв цивiльного cтану. Державна реєстрацiя щлюбу за-свiдчується свідоцтвом про шлюб. Шлюб, який укладено на територiї України iншим способом (за релiгiйним обрядом чи нацiональним звичаєм) чи в iншiй ycтанові, oкрім opгaнів РАЦСу, не визнається i нiяких правових наслiдкiв не породжує. Не вважаються подружжям i особи, якi перебувають у фактич-них шлюбних вiдносинах.

Один з подружжя потребує допомоги, є непрацездатнuм за