Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

Окрім того, ст. 90 СК України передбачає взаємну участь дружини, чоловіка у витратах на лікування. У відповідності до неї, дружина, чоловік взаємно зобов’язані брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя [7, ст.90].

2.2. Спецiальнi підстави для стягнення алiментiв на утримання одного зподружжя.

Стягнення алiментiв на утримання того з подружжя, який доглядає малолiтню дитину.

У відповідності до ст.84 СК дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду [7, ст.84].

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

За часiв дiї КпШС України багато суперечок виникало щодо питания: чи є нужденнicть жiнки, яка перебуває у вiдпустцi по догляду за дитиною протягом трьох pоків (або коли дитина потребує догляду за медичними показниками – протягом шести pоків), необхiдною умовою для стягнення алiментiв на своє утримання. В юридичнiй лiтературi, серед тих фактiв, якi були пiдставою для виникнення алiментних зобов'язань мiж под-ружжям у такому випадку називали i «нужденнicть жiнки». На проблемах такого характеру зупиняв увагу Гопанчук B.C. [27, с.50].

Чинне вiтчизняне законодавство сьогодні не дaє пiдстав вва-жати, що чоловiк мусить утримувати колишню дружину в перiод вагітності чи протягом певного строку пicля народження дитини лише за умови, що жiнка такої допомоги потребує, оскiльки в п. 4 ст. 84 СК прямо передбачено, що вагітна дружина, а також дружина, з якаю проживає дитина, має право на утримання «незалежно вiд того чи вона працює та незалежно вiд її мaтepi-ального становища» [7, п. 4 ст. 84 ].

Стягнення алiментiв з чоловiка не залежить вiд того, чи працює дружина в цей час та яке її матерiальне становище, а пов'язане лише з двома умовами:

1) дружина має проживати з малолiтньою дитиною;

2) чоловiк повинен мати можливicть надавати дружинi матерiальну допомогу.

Звичайно, поняття «нужденнiсть жiнки, яка виховує дитину до трьох років», вiдрiзняється вiд поняття просто «нужденність». Пiд час, вагітності жiнка, як правило, працює певнийчас i зберiгає за собою право на вiдпустку по вагітності та в зв'язку з народженням дитини, яка оплачується в повному розмiрi. У вагітної жiнки, та жiнки, яка народила дитину, виникає багато додаткових специфiчних витрат: на придбання лiкiв, медичну допомогу, на спецiальний одяг, на особливе харчування, придбання речей; пов'язаних з народженням дитини тощо. Тому поняття «нужденнicть» у даному випадку набуває особливого специфiчного змiсту [35, с.296].

Згідно ст.85 СК право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

У СК України усунута i гендерна нерiвнiсть: згідно ст.86 СК чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років.

Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, чоловік, з яким проживає дитина, має право на утримання від дружини до досягнення дитиною шести років.

Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він працює, та незалежно від його матеріального становища, за умови, що дружина може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання чоловік, з яким проживає дитина, має і після розірвання шлюбу [7, ст.85, ст.86].

У законi пiдкреслюється, що жiнка (чоловiк) має, право на отримання алiментiв у такому разi, коли батьком дитини є її чоловiк (дружина). Презумпцiя батькiвства (материнства) може бути спростована: можливе судове оспорювання батькiвства (ма-теринства) чоловiком (дружиною) i встановлення батькiвства (материнства) iншої особи.

На нашу думку, покладання обов'язку на одного з подружжя утримувати іншого з подружжя «незалежно вiд його матерiаль-ного становища» не є доцiльним.

Стягнення алiментiв на користь особи, яка не потребує матерiальної допомоги, суперечить по-няттю i змicту аліментних зобов'язань. І не зрозумiло, якими критерiями буде керуватися суд, визначаючи розмiр алiментiв на користь особи, яка матерiально забезпечена i не потребує допомоги.

Утримання того з подружжя, з яким проживає дитина-нвалiд

КпШС України не передбачав можливостi стягнення аліментів на утримання того з подружжя, з ким проживала дитина-нвалiд [3]. У СК ця прогалина усунута.

Згідно ст.88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і пікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким