3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;

4) неправильне застосування кримінального закону;

5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

А.Л.Рівлін, характеризуючи підстави для скасування або зміни вироку чи постанови зазначив загальну мету їх призначення – забезпечувати усесторонню перевірку вироків, перевірку їх законності і обґрунтованості [75, с.134]. М.І. Бажанов, аналізуючи апеляційні підстави, вказує на їх універсальний характер, що проявляється в наступному: 1. Вони єдині для всіх органів суду і прокуратури, для всіх учасників процесу; 2. Система підстав для скасування або зміни постанов аналогічний системі підстав скасування або зміни вироку [76, с.134].

Всі вказані в кримінально-процесуальному законі апеляційні підстави утворюють єдину систему, вони тісно взаємопов’язані одна з одною.

Тому в дослідженні варто навести різні підходи до розуміння суті апеляційних підстав та їх системи.

М.С. Строгович як апеляційні підстави визначав ті порушення, що були допущені при розгляді і вирішенні справи, встановлення яких тягне за собою скасування чи зміну вироку в апеляційному порядку [64, с. 378].

Ю.М. Грошевий, погоджуючись з А.Л. Рівліним, зазначав, що апеляційні підстави являються тими встановленими в законі критеріями, виходячи з яких вищестоящий суд за наявними в справі і поданими матеріалами перевіряє законність і обґрунтованість винесених вироків [28, с.53]. Ю.М. Грошевий підкреслював, що апеляційні підстави взаємопов’язані і утворюють в своїй сукупності єдину систему, всі вони і кожна з них зокрема, виключають можливість визнати даний вирок законним і обґрунтованим. Разом з тим, кожна з апеляційних підстав являється самостійною, має свій зміст, свої особливості. Відрізняючись одна від іншої своїм змістом, підстави об’єднані загальністю свого призначення – забезпечувати всебічну перевірку вироків, перевірку їх законності і обґрунтованості [28, с.55].

Л.О. Богословська визначає апеляційні підстави як ніби узагальнене відбиття всіх типових порушень, що допущені у стадіях порушення кримінальної справи, досудового слідства та судового розгляду [16, с.10].

Л. Ленський під підставами для скасування або зміни вироку чи постанови розуміє такі підстави, при наявності яких можна подавати скаргу суду другої інстанції, а суд другої інстанції вправі чи зобов’язаний скасувати чи змінити вирок [43, с.38].

К.Ф. Гуценко, Л.В. Головко, Б.А. Філімонов вказують, що підставами для скасування чи зміни вироку являються такі порушення матеріального і процесуального закону, що допущені органами досудового слідства чи судом першої інстанції, які призвели чи могли призвести до винесення незаконного чи необґрунтованого вироку [25, с. 95].

На основі наведених визначень апеляційних підстав, як висновок можна подати наступне: апеляційні підстави – це ті обставини, що передбачені законом, встановлення яких апеляційним судом тягне повну чи часткову зміну вироку (постанови, ухвали) суду першої інстанції і винесення нового вироку чи закриття справи судом апеляційної інстанції.

Стосовно класифікації апеляційних підстав варто зазначити наступне: Н.Ф. Бабченко подає наступну класифікацію апеляційних підстав: 1. процесуальні порушення: а) формальні, б) неповнота слідства, 2. невідповідність вироку суду обставинам справи, 3. порушення норм матеріального права: а) порушення основних положень загальної частини Кримінального кодексу, б) питання кваліфікації злочину, 4. невідповідність міри покарання особі засудженого [60, с.16].

Л. Ленський подає наступну класифікацію апеляційних підстав: 1) недостатність і неправильність проведеного слідства; 2) суттєве порушення форм судочинства (в свою чергу поділяється на умовні і безумовні підстави); 3) порушення чи неправильне застосування закону; 4) явна несправедливість вироку [43, с.38-39].

А.С. Александров і Н.Н. Ковтун поділяють апеляційні підстави на: підстави для процесуальних санкцій за допущені порушення матеріального чи процесуального закону (de jure) і (чи) помилки в обґрунтованості вироку (de facto); правові презумпції, тобто припущення про те, що вирок неправосудний (не відповідає істині), якщо в ході розгляду справи в суду першої інстанції не зроблено те і те; правові передумови до перегляду справи, до можливого задоволення апеляційного подання, тобто це юридичні факти, які породжують кримінально-процесуальну відповідальність в приватних чи публічних інтересах; формальні юридичні критерії правосудності вироку; порушення допущені по справі, на які вказав апелянт, в силу яких рішення суду першої інстанції являється неправосудним [11, с.56].

На основі аналізу наведених класифікацій підстав для скасування або зміни вироку чи постанови, варто подати власну класифікацію.

Апеляційні підстави поділяються на:

1) однобічність або неповнота проведеного слідства;

2) суттєве порушення форм судочинства:

- умовні – при наявності яких від суду апеляційної інстанції залежить скасувати чи змінити вирок (наприклад, коли суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки);

- безумовні – при наявності яких суд апеляційної інстанції зобов’язаний скасувати вирок (наприклад, за наявності підстав для закриття справи її не було закрито);

3) неправильне застосування кримінального закону:

- порушення основних положень загальної частини Кримінального кодексу України;

- питання кваліфікації злочину;

4) явна несправедливість вироку (невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого).

За своїм змістом апеляційні підстави повинні бути такими, щоб, опираючись на них, апеляційна інстанція мала можливість повністю перевірити всі сторони діяльності суду першої інстанції, що пов’язана з встановленням фактичних обставин справи і їх правовою оцінкою [53, с.69].

Закріплюючи систему апеляційних підстав, Кримінально-процесуальний кодекс України не ділить їх на підстави, які ведуть тільки до скасування вироку, чи тільки до його зміни. По суті, це правильно, оскільки неможливо заздалегідь, до розгляду справи в суді другої інстанції, визначити всі випадки скасування або зміни вироку. Кримінально-процесуальний кодекс України, зберігаючи це положення, разом з тим виділяє самостійну групу істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, при наявності яких вирок завжди підлягає скасуванню. А саме, стаття 370 Кримінально-процесуального кодексу України визначає, що вирок (постанову) в усякому разі