Це необхідно зробити тому, що відповідно до ст. 358 КПК при попередньому розгляді справи апеляційний суд може розглянути питання про витребування у необхідних випадках додаткових доказів. Зазначене відноситься як до випадків оскарження вироку (ухвали), так і до випадків заперечень проти апеляції.

Якщо підзахисний поставив перед адвокатом питання про надання йому юридичної допомоги тільки в області оскарження вироку, постанови чи ухвали, то в зазначеному випадку адвокат також має ознайомитися з усіма матеріалами справи, роблячи виписки з них тільки з питань, передбачених статтею 367 КПК.

Складання апеляційної скарги - це дуже відповідальна робота адвоката, оскільки в ній йдеться про заперечення правильності вироку, винесеного судом першої інстанції. Тому в апеляційній скарзі мають бути наведені істотні і обґрунтовані доводи, що доводять неправильність оскарженого вироку.

У ст. 367 КПК наведено перелік процесуальних порушень, за наявності бодай однієї з яких вирок в усякому разі підлягає скасуванню або зміні. Це, звичайно, не означає, що на інші процесуальні порушення не слід посилатися. В апеляційній скарзі мають бути зазначені всі допущені судом процесуальні порушення, зокрема, для того, щоби суд другої інстанції міг вжити заходів до недопущення подібних порушень у майбутньому. Особливо слід зупинитися на процесуальних порушеннях, які хоча й не включені у перелік ст. 367 КПК, але мали вплив на винесення необґрунтованого чи неправильного рішення. Так, наприклад, якщо підзахисний брав участь у розгляді його справи судом першої інстанції сам, без адвоката й незважаючи на його юридичну неграмотність, суд не вжив заходів для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи і, зокрема, не вжив необхідних заходів щодо витребування додаткових доказі, – наявне порушення п. 5 ст. 253 КПК, що обов’язково має бути наголошено в апеляційній скарзі.

Групуючи таким чином доказові матеріали, що обґрунтовують прохання апелянта про скасування чи зміну вироку, адвокат повинен мати на увазі, що при посиланні на наявні у справі письмові докази, що спростовують той чи інший висновок суду, на свідчення свідків і цитати з них слід обов’язково зазначати аркуші справи.

Якщо додатково витребувані адвокатом документи, які в тій чи іншій частині спростовують висновки суду, будуть одержані до складення апеляційної скарги, то адвокат повинен послатися на них і докласти їх до скарги. Якщо ж ці документи будуть одержані після складання апеляційної скарги, то адвокат управі подати їх судові другої інстанції під час свого виступу (пояснення) в судовому засіданні.

Виключно важливим етапом у підготовці до складання апеляційної скарги є аналіз норм матеріального права, що регулюють даний вид правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду України і постанов Пленуму Верховного Суду України. З огляду на те, що інститут апеляції є новим для українського судочинства, заслуговує на увагу передовсім досвід касаційного розгляду кримінальних справ, що існував раніше.

У цьому зв’язку важливою є Постанова Верховного Суду України „Про практику розгляду судами України кримінальних справ у касаційному порядку” від 12.10.1989 р., в якій наголошується: „При розгляді справ у касаційному порядку суди зобов’язані усувати порушення матеріального і процесуального закону, допущені судом першої інстанції, не допускаючи випадків як необґрунтованого залишення без зміни помилкових вироків (ухвал), що підлягають скасуванню або зміні..., так і необґрунтованого скасування чи зміни обґрунтованих вироків (ухвал) [6].

Суди апеляційної інстанції України зобов’язані забезпечити всебічну й об’єктивну перевірку справи в повному обсязі, незалежно від доводів скарги (подання), щодо всіх засуджених, у тому числі тих, які скарги не подали і щодо яких не внесено касаційне подання або скарги потерпілого.

За наявності до того підстав суд має скасувати або змінити вирок і щодо осіб, які не подали скарг, але рішення, що приймається, не може погіршити їх становища. Якщо підстав для скасування чи зміни вироку щодо таких осіб немає, в ухвалі не зазначається, що вирок щодо них залишено без зміни.

Після визначення кола питань, що підлягають запереченню, систематизації відповідного доказового матеріалу, аналізу норм права і вивчення можливих відповідних вказівок Пленуму Верхового Суду України та судової практики адвокат може приступити до складання апеляційної скарги.

Загальні вказівки про зміст апеляційної скарги дано в ст. 350 КПК України, яка передбачає, що в апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Треба мати на увазі, що викладену в п. 4 ст. 350 КПК вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови, слід розуміти так, що має бути в конспективній формі викладена суть вироку. В апеляційній скарзі докладно викладати зміст оскарженого вироку не потрібно, оскільки вона направляється в суд другої інстанції