Структура апеляційної скарги не може бути єдиною, стандартною для всіх без винятку кримінальних справ. Вона залежить від змісту справи, приводів до апеляції та низки інших обставин. Однак необхідно, щоби апеляційна скарга була поділена на розділи, кожен з яких присвячено окремим підставам до скасування вироку, передбаченим ст. 367 КПК. Слід наголосити, що апеляційні скарги, які складаються з кількох сторінок без поділу на розділи, не концентрують увагу читаючого на певних питаннях, зміст таких скарг має розпливчастий характер, і тому вони мало переконливі [33, с.58].

Якщо у справі були допущені процесуальні порушення, які перераховані у ст. 370 КПК і тягнуть за собою безумовне скасування оскарженого вироку, то цим порушенням має бути присвячено перший розділ апеляційної скарги. Якщо ж при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені менш істотні порушення процесуальних норм, які можуть потягнути за собою скасування вироку тільки за умови неправильності його по суті, то їх слід висвітити у прикінцевому розділі апеляційної скарги. В цьому разі перший і наступний розділи апеляційної скарги присвячуються критичному розглядові й спростуванню мотивів і доказів, покладених в основу оскарженого вироку. Ці спростування мають бути конкретними, мати посилання на свідчення свідків та інші матеріали справи, а також на нові письмові докази, прикладені до апеляційної скарги. При цьому слід обов’язково зазначати аркуші справи чи протоколу, з яких взята цитата, наведена на підтвердження доводу. Посилання на протокол судового засідання взагалі, без зазначення конкретного аркуша, недопустимі.

Якщо суд першої інстанції виніс рішення у справі, що підлягає припиненню на підставах, зазначених у ст. 367 КПК, то апеляційна скарга має висвітлювати тільки ці питання, не стосуючись вироку по суті.

Прохальна частина апеляційної скарги має бути сформульована коротко, у відповідності з повноваженнями апеляційної інстанції та з зазначенням конкретного пункту статті 367 КПК. В залежності від підстав, за якими ставиться питання про скасування чи зміну вироку, необхідне посилання на відповідні пункти ст. ст. 367 – 372 КПК. В разі прохання апелянта про скасування вироку, передачі справи на новий розгляд і прийняття справи вищестоящим судом до свого розгляду по першій інстанції, необхідне посилання і на ст. 375 КПК.

Подана в апеляційний суд апеляційна скарга (як і будь-який інший складений адвокатом процесуальний документ) має бути ретельно стилістично відпрацьована, а машинописний її текст точно звірено з оригіналом, і всі допущені при друку помилки і похибки виправлені. Прилучення до справи недбало й неправильно складених ним документів дискредитує в очах підзахисного не тільки даного адвоката, але й усю адвокатуру в цілому.

При складанні апеляційних скарг та інших процесуальних документів необхідно дотримуватися максимальної стриманості й такту. Недопустима найменша розв’язність у викладі тих чи інших питань, безтактні і тим більше образливі випади на адресу іншої сторони й висунутих нею свідків [22, с. 54].

Якщо в період складання апеляційної скарги адвокат має нові документи, що обґрунтовують доводи апелянта, але не були предметом розгляду судом першої інстанції, то вони мають бути прикладені до апеляційної скарги і зазначені у списку додатків до неї. Це необхідно передовсім для того, щоби член другої інстанції, що вивчає справу, – доповідач мав можливість завчасно продумати значення кожного документу для правильного розгляду судом справи. Крім того, не прилучення документу до апеляційної скарги, а подання його адвокатом під час своїх пояснень у судовому засіданні може привести до того, що цей документ не буде предметом розгляду судової колегії, позаяк суд другої інстанції вправі відмовити у прилученні його до справи. Така неправильна тактика адвоката, врешті-решт, може негативно позначитися на інтересах його підзахисного.

Як зазначалося вище, в силу ст. 348 КПК винесений у справі вирок вправі оскаржити як особи, що беруть участь у справі, так і їх представники – адвокати, якщо вони, звичайно, наділені відповідними повноваженнями.

Бувають випадки, коли підзахисний наполягає на включенні у скаргу тих чи інших доводів і міркувань, які відомі йому особисто й які не висувались і не були підтверджені в судовому засіданні якимись доказами. Звичайно, що наділений відповідними повноваженнями (ст. 44 КПК) адвокат не вправі включати ці доводи в складену ним від свого імені апеляційну скаргу, оскільки вони не випливають з матеріалів справи. В цьому разі адвокат повинен скласти ним від свого імені апеляційну скаргу, включивши в неї як доводи, що випливають із матеріалів справи, так і нові, висунуті підзахисним доводи, якщо, звичайно, вони мають значення для правильного вирішення справи апеляційної інстанцією [10, с.187].

Наступним кроком після складення апеляції є її подання для здійснення апеляційного провадження. Стаття 349 КПК передбачає, що апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Що стосується згаданих вище випадків, то тут мається на увазі оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування, апеляція на постанови судді про обрання запобіжного заходу, про продовження строків тримання під вартою, про відмову в проведенні обшуку, про