Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено Кримінально-процесуальним Кодексом, може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

2.3. Доповнення захисником апеляційної скарги, зауваження на апеляційні скарги інших учасників процесу та на подання прокурора

У відповідності до ст. 362 КПК учасники судового розгляду мають право давати пояснення з приводу поданих апеляцій і апеляційного подання прокурора.

Прийнявши доручення на складання пояснень на апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора й ведення справи в суді другої інстанції, адвокат, ознайомившись із матеріалами справи, має ретельно проаналізувати зміст апеляційної скарги (подання), співставивши доводи апелянта з оскарженим вироком і матеріалами справи [3].

Якщо апеляційна скарга (подання) містить правильні доводи на користь безумовного скасування винесеного по справі вироку (наприклад, вказівка на процесуальні порушення, перелічені у ст. 367 КПК), то, звичайно, проти них нічого заперечити не можна, позаяк правильний за сутністю вирок, не підписаний кимсь з суддів, що брали участь в його винесенні, чи відсутність у справі протоколу судового засідання тягнуть за собою скасування цього вироку.

Якщо ж апеляційна скарга (подання) містить необґрунтовані чи неправильні доводи, то складання письмового пояснення є необхідним.

Адвокату неприпустимо вважати, що необґрунтовані доводи апелянта досить спростувати в усних поясненнях у суді другої інстанції, й апеляційна скарга (подання) буде відхилена. Коли суддя суду другої інстанції - доповідач із даної справи - вивчає її, в нього складається попередня думка щодо справи. За відсутності у справі письмових пояснень на апеляційну скаргу (подання) доповідач може іноді не звернути увагу на наявні у справі докази, що спростовують доводи апелянта, не врахувати окремі істотні нюанси справи тощо та, зрештою, в нього іноді може скластися неправильна думка про обґрунтованість апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 383 КПК вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, та вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути перевірені в касаційному порядку. Це підвищує важливість того, щоби пояснення на апеляційну скаргу було подано в письмовій формі.

Робота із складання письмових пояснень на апеляційну скаргу (подання) має починатися із систематизації доказів, що спростовують доводи апелянта. Необхідно кожен пункт апеляційної скарги співставити з наявними у справі доказами і зробити помітки, якими матеріалами справи (зазначивши їх аркуші) спростовується той чи інший довід апелянта. Якщо на підтвердження своїх доводів, апелянт прилучив до скарги нові документи, адвокатові разом із підзахисним треба ретельно їх проаналізувати й за наявності документів, які їх спростовують, прилучити їх до пояснення.

Коли нові матеріали зібрані до подачі скарги, то вони додаються захисником до неї. Якщо ж вони отримані після подачі скарги, їх можна подати до суду разом з додатковою скаргою, у якій обґрунтовується значення матеріалів, які подані у суд апеляційної інстанції.

Все це дозволяє зробити висновок, що право захисника збирати і подавати докази може бути реалізовано як шляхом заявлення відповідних клопотань перед слідчим, судом і отримання захисних даних за запитами, так і шляхом безпосереднього збирання даних, необхідних для захисту. У зв’язку з цим негайного вирішення потребує проблема надання захиснику права на проведення слідчих дій.

За наявності в апеляційній скарзі чи поданні посилань на допущені судом порушення норм матеріального права необхідно шляхом аналізу відповідної норми обґрунтувати висновок про неправильну позицію апелянта. Якщо з даного питання є постанова Верховного Суду України, то її необхідно навести.

Коли в апеляційній скарзі (поданні) є правильні посилання на порушення процесуальних норм, які не тягнуть за собою безумовного скасування вироку, слід проаналізувати ці порушення і показати, що хоча дані процесуальні порушення й мали місце, але вони не вплинули на правильність вироку по суті, й тому ці порушення не мають тягнути за собою скасування правильного по суті вироку.

Після закінчення підготовчої роботи слід удатися до складання пояснення на апеляційну скаргу. Якщо доводи апелянта викладені послідовно, то найбільш доцільно в такій самій послідовності, пункт за пунктом, ці доводи спростовувати.

Коли ж апеляційна скарга складена без певної системи, то на початку пояснення на неї доцільно систематизувати доводи апелянта, коротко й послідовно викласти їхній зміст і лише після цього кожен довід послідовно спростовувати.

При спростуванні доводів апелянта посилання на аркуші справи обов’язкові, бо тільки в цьому разі заперечення проти доводів апеляційної скарги (подання) будуть переконливі. Якщо апелянт неправильно цитує наявні у справі документи, пояснення сторін чи свідчення свідків, необхідно в поясненні навести ретельно вивірені цитати, знову ж таки з обов’язковим посиланням на аркуші справи.

В разі одержання підзахисним нових документів, що спростовують доводи апелянта, вони повинні бути прикладені до письмового пояснення [29, с.51].

Питання про те, від чийого імені (адвоката чи підзахисного) має складатися пояснення на апеляційну скаргу (подання прокурора), має бути вирішене так. В тому разі, коли адвокат, що складає пояснення, не брав участі при розгляді справи в суді першої інстанції, то, як правило, пояснення він має складати від свого імені. Тільки в тому разі, коли підзахисний наполягає на включенні в пояснення доводів, хоча й істотних, але таких, що відомі тільки йому й не випливають із матеріалів справи, пояснення має бути складено