Практично майже все, що вище сказано стосовно допиту свідків, можна віднести і до допиту потерпілих. Відмінність чи особливість допиту потерпілих, на відміну від свідка, полягає у тому, що їх не попереджають про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань; як учасник процесу потерпілий до його допиту в судовому засіданні двічі має змогу ознайомитися із матеріалами справи (згідно зі статтями 217 і 255 КПК); він присутній при оголошенні процесуальних документів, що містять обвинувачення й докази, на яких воно ґрунтується; бере участь у дослідженні показань підсудного, свідків та експертів. Все це завжди слід враховувати при допиті потерпілого.

Виступ у дебатах. Є дві основні позиції щодо підготовки тексту судової промови. Одна, яку відстоював А.Ф. Коні, полягає у наступному: «Не пишіть промов заздалегідь, не витрачайте часу, не покладайтесь на допомогу цих створених у кабінетній тиші рядків , а вивчайте уважно матеріал, запам’ятовуйте його – і потім слідуйте пораді Фауста «Кажи з переконанням, слова і вплив на слухачів прийдуть самі собою» [35, с. 218].

Написання судової промови у завершеному вигляді ще нікому не зашкодило і аніскільки не заважає вносити до виступу певні корективи, пов’язані з виступом прокурора. До того ж захисник, маючи підготовлену промову, може просити суд про приєднання її тексту до справи. Це дає змогу суду при складанні вироку в будь-який час повернутися до неї з метою ще раз оцінити ті чи ті обставини, на яких наголошував захисник.

Зміст захисної промови залежить від конкретних завдань захисту й зумовлюється як характером злочину, так і зібраними у справі доказами. Але кожна захисна промова повинна містити такі складові частини:

1) позиція по справі;

2) вступ;

3) аналіз і оцінка доказів;

4) дані, що характеризують особу підсудного;

5) аналіз причин, які сприяли вчиненню злочину, або причин, які потягли помилкове порушення кримінальної справи,

6) питання, пов’язані із застосуванням покарання або звільнення від нього;

7) питання, пов’язані з розв’язанням цивільного позову;

8) заключна частина промови.

Отже, зміст захисної промови визначається темою виступу, матеріалами кримінальної справи. Два основні моменти в будь-якому виступі — факти и оцінні міркування.

Вступна частина виступу покликана підготувати суд, інших учасників судового процесу та присутніх до сприйняття промови. Правило універсальне: що менше шаблону у вступі, то краще сприймається судова промова. Тут немає єдиного рецепту. Вступ починають з оцінки суспільно-політичного значення справи, викладення програми промови, відсилки до окремих положень виступу прокурора, характеристики особи підсудного, посилання на специфічні особливості кримінальної справи.

З’ясування фактичних обставин справи. Виступаючи з промовою в суді, захисник розкриває позицію у справі, тобто висвітлює:

а) юридичну версію,

б) фактичну версію справи.

Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України визначають елементи складу злочину, які має довести обвинувачення За будь-яких обставин встановлюється*

подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини),*

винуватість підсудного у вчиненні злочину, мотиви злочину,*

обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності підсудного та характеризують його особу,*

характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат на лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК),*

причини та умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК) [3].

Оцінка доказів і аналіз фактів у захисній промові складають, як правило, центральну частину захисної промови.

Захисник визначає для себе юридичну версію справи, а саме, які елементи складу злочину йому слід оспорювати, подаючи при цьому свою версію (контрверсію) юридичної кваліфікації дій підзахисного.

Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів, як правило, становлять основну частину промови Захисник подає свою версію бачення справи, аналізує докази обґрунтовує ними свої міркування.

Аналіз і оцінка кожного виду доказів мають певні особливості Здебільшого захисники спершу аналізують кожний окремо взятий доказ з позиції захисту із урахуванням особливостей справи, і тільки потім усі зібрані у справі докази розглядаються сукупно, встановлюється їх взаємний зв’язок або його відсутність.

Про кваліфікацію. Помилка у кваліфікації злочину може спричинити безпідставне засудження особи, діяння якої не є протиправним, конфіскацію її майна, застосування амністії, судимість тощо. Але коли і як про це говорити? Чи є потреба услід за прокурором повторювати, що кваліфікація правильна, і в такий спосіб допомагати йому в тому, що для нього найважливіше? У будь-якому разі захисник повинен висловити своє ставлення до кваліфікації однак у якій формі?

Захисник не може зробити висновок про доведеність обвинувачення без його обґрунтування. Адже зробити такий висновок означає обґрунтувати обвинувачення, на що захисник права не має. Крім того, суду потрібні не «визнання» захисника, а аргументи, доводи. Проте якщо захисник доводитиме те, в чому він згоден з обвинуваченням, він неминуче перетвориться на прокурора.

Тому якщо в матеріалах справи захисник не виявляє доказів, що спростовують обвинувачення, він не погоджується з доведеністю обвинувачення, яке заперечує його клієнт. У такій ситуації він не полемізує з підсудним, не оспорює його позицію, а обмежується викладом усіх наявних у справі доводів на користь підзахисного.

Якщо підсудний визнає вину, а в захисника є сумніви щодо цього, то залежно від усіх обставин справи їх можна викласти суду для оцінки. Хоча в цьому випадку захисник начебто йде проти волі клієнта. Тому йому слід добре подумати, а чи доцільно це робити, і чи справді така позиція відповідає інтересам клієнта.

Відомості, які характеризують особу. У захисній промові захисник повідомляє судові відомості про свого підзахисного. Важливість цих даних визначається в ст. 65 КК України, статтях 324, 334 КПК України, згідно з якими суд, призначаючи покарання, зобов’язаний крім інших чинників ураховувати