Ідея створення певної категорії, яка б відображала суть сучасної юридичної особи, виникла за часів римського права. Квиритські юристи сформулювали поняття правоздатності, прийоми штучної дієздат-ності та основні види певних соціальних утворень. Намагання протя-гом усього історичного періоду розвитку римського права віднайти найзручнішу форму юридичної особи спричинила появу приватних корпорацій, муніципій, фісков, релігійних установ тощо. Спеціальни-ми термінами, якими позначались юридичні особи, були: «corpus» та «universitas».

Відомий романіст Йосип Покровський зазначає, що пошуки юри-дичної особи знайшли свої відображення у міських громадах, муніципіях, які складали самостійні держави, що були наділені права-ми громадянства та інкорпорований. При цій інкорпорації разом із самоврядуванням за ними було визнано і господарську самостійність, що поставило перед римським правом питання про те, як організува-ти участь цих громад у цивільному обігу, якому суду їх підпорядкувати тощо. Питання це було вирішено в сенсі їхнього підпорядкування звичайному цивільному праву та цивільному суду. Цим було визнано цивільну та процесуальну правоздатність муніципій як особливих суб'єктів прав, як певної самостійної юридичної єдності здатної на рівні з singulae або privatae personae володіти правами та захищати їх у звичайних формах суду.

Відомий професор церковного права М. Суворов наприкінці XIX ст. проаналізував цивілістичну доктрину щодо реальності юридичної особи, дискусії навколо якої стосувалися рівності прав фізичної та юридичної особи.

Класичні цивілістичні теорії можна застосовувати до сучасних суб'єктів права. Так, на думку Є. Карманова, банк, відповідно до Зако-ну України «Про банки і банківську діяльність», розглядають із позиції теорії фікції, тобто як правовий засіб, прийом юридичної техніки, штучний суб'єкт права, існування якого визнається після державної реєстрації Національним банком України.

Говорячи про банк як юридичну особу, слід підкреслити, що він є потрібним елементом підприємницької діяльності, і як підприєм-ницьке утворення, яке залучає та зберігає гроші осіб і використовує їх для надання фінансових послуг та інвестицій, наділений певними оз-наками.

У літературних джерелах ознаки суб'єкта підприємницького права 36одять до наступних: 1) зареєстрованість у встановленому порядку або легітимація іншим способом: 2) господарська компетенція; 3) на-явність відокремленого майна; 4) самостійна майнова відпові-дальність.

За твердженням О. Красавчикова юридична особа – це сама Організація, що виступає у якості суб'єкта цивільного права, а юри-дична особистість – це правова форма, яка визначає юридичні межи Можливої та необхідної участі організації в цивільних та інших пра-вовідносинах.

Досліджуючи ознаки корпорації Т. Кашаніна зазначає, що в континентальному праві поняття корпорації збігається з поняттям юридич-ної особи. Тому корпорацію можна визначить як колективне утворення, організацію визнану правом юридичною особою, засновану на Об'єднаних капіталах, що здійснює будь-яку соціально-корисну діяльність.

З юридичної точки зору для характеристики суб'єкта підприєм-ницької діяльності в Україні найважливішим є факт його легітимації, тобто державного підтвердження законності входження останнього в підприємницьку сферу і заняття названою діяльністю, що підтверд-жується державною реєстрацією, а в окремих випадках – також ліцензуванням і патентуванням деяких видів діяльності.

Досліджуючи порядок утворення та діяльності банку другого рівня (за законодавством Казахстану — І. Б.) Є. Осипов визнає банк як спеціалізовану фінансову комерційну організацію, що є юридичною особою, яку створено для здійснення та яка здійснює виключно банківську діяльність на підставі (генеральної) ліцензії Національно-го банку Республіки Казахстан.

Як зазначає В. Кисіль, теорію інкорпорації, виникнення якої пов'язують з англосаксонськими правовими системами, покладено в основу особистого закону юридичної особи розробниками українського проекту ЦК. Ця теорія виходить з того, що існування юридичної особи встановлюється державою, яка затверджує або реєструє статут такої особи.

З'ясувавши погляди відомих науковців на сутність поняття юри-дичної особи стає зрозумілим, що юридична особа – це певне організаційне утворення, що має відокремлене майно та яка після факту її легітимації набуває цивільних прав та обов'язків.

Загальний механізм створення юридичної особи, на думку, І. Спасибо-Фатєєвої, охоплює певні етапи.

Мета створення банку як учасника цивільного обігу може розгля-датися через призму об'єктивних економіко-правових чинників, що забезпечують життєві умови суспільства. Йдеться, насамперед, про майновий інтерес того чи іншого індивіда та юридичне оформлення його волі.

За певних умов можна говорити про наявність організацій які не є юридичними особами. Так, мінімальний розмір статутного капіталу банку на момент реєстрації не може бути менше ніж зазначено у ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, передумо-вою виникнення юридичної особи є певні правові дії учасників (фізичних чи юридичних осіб), організація яких регулюється догово-ром по створенню відповідної банківської установи. Відповідно до норм чинного законодавства, умов договору та звичаїв ділового обо-роту представник учасників (засновників) чинить дії щодо державної реєстрації юридичної особи. При цьому самі учасники з моменту ви-никнення організації по створенню банку несуть солідарну відпо-відальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації банку, виконують низку вимог щодо узгодженого надання документів для отримання учасником дозволу на придбання істотної участі в бан-ку тощо. При здійсненні таких узгоджених дій учасників формуються сталі зв'язки, оскільки вони направлені на реалізацію певної еко-номічної мети.

У деяких випадках важливою і цікавою є лише дана ціль, тому в