Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), голо-вний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених структур-них підрозділів банку.

Власниками істотної участі в банку визнають юридичні або фізичні особи, які на підставі письмового дозволу Національного банку Ук-раїни прямо чи опосередковано володіють чи контролюють 10, 25, 50 та 75 % статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку. Вимоги, щодо отримання такого дозволу містяться у ст. 34 Закону.

Пов'язаними особами визнаються брати та сестри, чоловік, жінка, повнолітні діти, батьки керівників банку, фізичної особи, що є влас-ником істотної участі банку або керівників юридичної особи, що є власником істотної участі банку.

Будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь (пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами во-лодіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формаль-ного володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи або яка має істотну участь у банку) виз-нається афілійованою особою банку (будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку) і відповідно – пов'язаною особою. До цієї категорії також належать керівники і власники істотної участі (юридичні або фізичні особи, які на підставі письмового дозволу Національного банку України прямо чи опосередковано володіють чи контролюють 10, 25, 50 та 75 % статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку) в афілійованих особах, а також їхні близькі родичі.

Частина 3 ст. 52 Закону охоплює вичерпний перелік найсприятли-віших умов, які можуть бути підставою для визнання судом недійсни-ми правочинів, що вчинені з пов'язаними з банком особами. До таких умов належать:

1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж ви-магають від інших клієнтів. Так, наприклад, формулярами банківської установи передбачено, що кредитування особи здійснюється за умови забезпечення повернення кредиту шляхом застави майна або поруки поручителя. У той же час, якщо виконання зобов'язання пов'язаної з банком особою здійснюється шляхом неустойки, така умова може бути підставою для визнання судом недійсними відповідного правочину;

2) придбання у пов'язаної особи майна низької якості чи за зави-щеною ціною. Наприклад, придбання комплекту програмного забез-печення низької якості, який не може бути використаний банком за призначенням;

3) здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство оскільки вони є неліквідні;

4) оплата товарів та послуг пов'язаної особи за цінами вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані. Наприклад, на підставі дого-вору купівлі-продажу акціонер-власник істотної участі в банку пере-дав банку автомобіль за ціною, значно вищою ніж та, яка встановлена на відповідну модель у спеціалізованому автосалоні.

За умови, що фінансовий розвиток банку буде стабільним і прибу-ток банку буде дозволяти, банк може чинити правочини з пов'язани-ми особами, які передбачають нарахування відсотків та комісійних на здійснення банківських операцій, які менші за звичайні, та нараху-вання відсотків за вкладами і депозитами, які більші за звичайні.

Банку заборонено надавати кредити будь-якій особі для: погашен-ня цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою бан-ку; придбання активів пов'язаної особи банку; придбання цінних па-перів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку. Винят-ком з цього правила є кредити, які можуть бути надані будь-якій особі для закупівлі продукції, що виробляється пов'язаною особою банку.

Національний банк України своїм розпорядженням може запрова-джувати обмеження на суму угод із пов'язаними особами.

Правовий механізм ліквідації банку передбачений нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність». Ліквідація банку, як і будь-якої іншої юридичної особи, має наслідком припинення його діяльності без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших осіб (ст. 104 ЦК України та ст. 59 ГК України).

Підстави ліквідації банку закріплені у ч. 1 ст.87 Закону та поділяються на добровільні та примусові.

Перш за все, банк може бути ліквідований у добровільному поряд-ку за ініціативою власників банку, що полягає у прийнятті загальними зборами учасників рішення про припинення дії банку шляхом його ліквідації. Варто зазначити, що Закон про банки не містить умов, за яких може бути прийняте рішення зборів учасників банку. Проте аналіз окремих положень ЦК України і Закону України «Про госпо-дарські товариства» дає підстави визначити деякі умови, за яких влас-ники банку можуть ініціювати ліквідацію банку як юридичної особи, а саме такі:

1) згідно із ч. 4 ст. 144 та ч. 3 ст. 155 ЦК України, якщо вартість чи-стих активів товариства стає меншою від мінімального розміру ста-тутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації. Тобто у разі виникнення такої ситуації власники (учасни-ки та засновники) банку вимушені будуть прийняти рішення про йо-го ліквідацію;

2) власники банку мають право прийняти рішення про ліквідацію банку у разі зменшення кількості учасників і неспроможності коопе-ративного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної потрібної кількості діяльність такого банку;

3) згідно із п. 4 ч. 3 ст. 83 Закону у звіті тимчасової адміністрації мо-же міститися рекомендація про ліквідацію банку. У такому разі