рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кре-дитора до банку;–

копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий на-пис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання банком вимог кредиторів;–

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами банку.

Окрім зазначених документів, кредитори банку додатково зобов'язані також надіслати рекомендованим листом або спецзв'язком до територіального управління Національного банку заяву про ліквідацію банку разом з документами, що підтверджують наявність невиконаних грошових зобов'язань банку перед ними, а саме: нотаріально засвідчену копію договору з банком, копію виписки з особового рахунка кредитора; копію претензії до банку; відповідь банку-боржника; якщо відповіді від банку-боржника не отримано, та розрахунковий документ із відміткою банку про дату надходження коштів або інші підтверджувальні документи (п. 2.1 глави 2 розділу 6 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства).

Якщо кредитори протягом одного місяця з моменту направлення заяви не отримають відповіді НБУ, вони мають право звернутися із заявою про визнання банку неплатоспроможним безпосередньо до господарського суду.

Згідно з ч. 4 коментованої статті, у разі надходження до госпо-дарського суду заяви про визнання банку неплатоспроможним від кредиторів, суддя під час підготовки справи до розгляду зобов'язаний отримати шляхом направлення відповідного запиту від НБУ, один із двох нижче перелічених документів:–

висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку;–

рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та призна-чення ліквідатора.

Ці документи НБУ зобов'язаний направити до господарського су-ду протягом місячного строку з дня отримання запиту.

Якщо у місячний строк судом отримано висновок НБУ про не-доцільність відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, суд, керуючись нормою ч. 5 коментованої статті, зобов'язаний залишити заяву кредиторів банку без розгляду, про що суд виносить відповідну ухвалу.

У частині 6 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність» передбачений обов'язок НБУ відкликати ліцензію та ініціюва-ти процедуру ліквідації банку, якщо дійде висновку, що банк не має змоги виконати свої грошові зобов'язання відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців га відсутності домо-вленості щодо реструктуризації визначеного боргу.

Частина 8 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність» закріплює спеціальне правило, яким встановлює заборону відновлення діяльності банку після відкликання банківської ліцензії.

У разі прийняття НБУ рішення про ліквідацію банку згідно з вимо-гами ч. 9 коментованої статті, він призначає ліквідатора, який вико-нує обов'язки негайно після відкликання ліцензії.

Частина 10 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність» встановлює строк, протягом якого суд дає час визначитися сто-совно позову про ліквідацію банку. Відповідно до норм ст. 20 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії є підставою для звернення до суду із позовом про ліквідацію банку. Предметом судового розгляду є відповідність застосування процедури ліквідації з боку НБУ та кандидату-ри ліквідатора вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Норми ч. 11 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність» встановлюють, що суд у своєму рішенні має визначитися сто-совно кандидатури ліквідатора. З цього приводу суд у рішенні про ліквідацію банку має право:

1) підтвердити запропоновану кандидатуру ліквідатора;

2) призначити ліквідатора, який на думку банку відповідає встановленим у ст. 90 Закону про банки критеріям.

Єдиною підставою, яка надає суду право прийняти рішення про призначення іншого ліквідатора, є факт наявності конфлікту інте-ресів між Національним банком та потенційним ліквідатором, який став відомий суду. Про наявність конфлікту інтересів може свідчити заборгованість ліквідатора перед банком, трудові відносини з банком або володіння майновими правами банку, а також інші обставини, визначені у ч. 11 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність».

Частиною 12 ст. 88 Закону України «Про банки і банківську діяль-ність» передбачено, що розгляд справи у суді щодо ліквідації банку не припиняє повноважень призначеного НБУ ліквідатора, що передба-чені у ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

За загальним правилом, банк слід ліквідувати не пізніше трьох місяців з дня відкликання ліцензії. Проте у разі встановлення об'єктивної неможливості здійснити ліквідацію банку у встановлений строк, НБУ шляхом прийняття відповідної постанови має право про-довжити строк процедури ліквідації до одного року, а системоутворюючих банків до двох років.

При проведенні процедури ліквідації постає питання щодо регу-лювання відносин, які виникають під час продажу майна банку. У ст. 95 Закону України «Про банки і банківську діяльність» закріпле-но правило, згідно з яким після проведення інвентаризації та оцінки майна банку розпочинається його продаж. Метою реалізації майна (активів) банку є накопичення коштів для спрямування їх в установ-леному порядку та черговості на задоволення вимог кредиторів банку. Порядок продажу майна (активів) банку, який ліквідовується, визна-чено главою 14 розділу VI Положення про застосування Національ-ним банком України заходів впливу за порушення банківського зако-нодавства.

Продаж майна може відбуватися у такі способи:

1) на відкритих торгах;

2) в іншому порядку, що встановлюється Національним банком (проведення біржових торгів через товарну біржу; продажу на фондовій біржі або через торговельно-інформаційну систему; безпосереднього його (їх) продажу юридичній або фізичній особі тощо).

Якщо НБУ не встановив порядок продажу майна банку, то він має відбуватися у формі відкритих торгів, за винятком, передбаченим у