Проблеми монополізації в банківській системі законодавець нама-гається вирішити шляхом застосування імперативних норм. Так, бан-кам заборонено укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, вста-новлення процентних ставок та комісійної винагороди. Банку заборо-нено встановлювати процентні ставки, комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг та чинити будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції. Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення опе-рацій.

3. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціаліза-цію за видами операцій та має право володіти, користуватися та роз-поряджатися майном, що перебуває у його власності. Держава, а та-кож її представницький орган – Національний банк України не відповідають за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зо-бов'язаннями держави та Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування заборонено будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків під час виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за ви-нятком випадків, передбачених законом.

Статусу юридичної особи та відповідно набуття правоздатності банк отримує після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Проте, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно ч. 1 ст. 3, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-право-вої форми, форми власності та підпорядкування, для отримання банківської ліцензії банк має, по-перше, пройти процедуру державної реєстрації юридичних осіб та бути внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та, по-друге, отримати статус банку шляхом внесення в Державний реєстр банків, що здійснює Національний банк України. Лише після вчинення зазначених юридично-значимих дій, банк отримує можливість претендувати на отримання у встановленому законодавством України порядку банківської ліцензії.

На думку Є. Карманова, банк наділяють дієздатністю після одер-жання банківської ліцензії, письмового дозволу або ліцензії на здійснення окремих операцій. Отримання банківської ліцензії дає право здійснювати банківську діяльність. Проте слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською діяльністю (у вузькому розумінні ) є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення за-значених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ри-зик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Саме вичерпний перелік основних видів банківських послуг складає, за чинним законодавством України, зміст банківської діяль-ності, а відтак лише для здійснення вказаних основних банківських операцій необхідна ліцензія, при тому, що ці операції будуть здійсню-ватися банком у сукупності. Така думка підтверджується нормою ЦК України, де зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Таким чином, банк як юридичну особу наділяють цивільною пра-воздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді з моменту державної реєстрації. Саме з цього моменту він несе відповідальність в межах свого статутного капіталу, який є вже спла-ченим. Без отримання ліцензії банк може надавати досить широкий спектр послуг: довірчих, посередницьких, агентських, консуль-таційних, інформаційних тощо, і лише з моменту отримання банківської ліцензії – послуги з відкриття і ведення банківських ра-хунків клієнтів, депозитні та кредитні операції.

Банківську ліцензію надає Національний банк України лише за на-явності сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку (мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 млн. євро); забезпеченості банку належним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог НБУ та наявності як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради дирек-торів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

4. Правовідносини банку з клієнтом формуються за певними партнерськими принципами яким властиві: добровільність, взаємозацікавленість, комерційний характер, доступність грошового ринку.

Довірчий характер відносин, що спостерігається у банківській сфері зумовлений тим, що незважаючи на намагання звести до мініму-му ризик неповернення коштів як з боку банку, так і з боку клієнта, залишається певна частка такого ризику. Законом передбачені певні заходи направлені на зменшення окремих ризиків. Так, вклади фізич-них осіб комерційних банків гарантуються в порядку, передбаченому законодавством України. Проте, абсолютної величини, яка б характе-ризувала відсутність, наприклад, кредитного ризику, немає. Слід за-значити, що клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку, наприклад, отримання відомостей, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його еко-номічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком та їх ціну тощо.

5. Отримання статусу банку дає змогу залучати у вклади грошові кошти клієнтів (фізичних і юридичних осіб) та розміщати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Юридична природа таких грошових коштів має подвійний характер. По-перше, вони формують у банку титул власності, що підкреслює речово-правовий характер. По-друге, набуття банком права власності на залучені кошти, зумовлює виникнення у нього зобов'язання щодо повернення такої ж самої суми грошових коштів із сплатою про центів, тобто вчинення дій, що мають вже зобов'язально-правовий характер.

Ураховуючи вищезазначене, даємо наступне визначення такій фінансовій установі як банк, яке