нееквівалентність кредитних відносин значно посилює в механізмі їх реалізації роль чинника платності, за яким позичальник повертає власникові більшу масу вартості, ніж сам одержує від нього. Така плата, що називається процентом, має подвійне призначення:

1) компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

2) стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію Національного банку України, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів [35, С. 44-49].

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Станом на 1.09.2006 кредити зростали у 13,5 разів, було надано 138 млрд. грн. кредитів суб’єктам господарювання і 58 млрд. грн. – населенню [48, С. 4].

В майбутньому, як прогнозує кандидат економічних наук І. Бритченко, роль банків як фінансових посередників знизиться, натомість у зв’язку з активізацією процесів кредитування реального сектору економіки зросте їх значення як інфраструктурного елементу фондового ринку [22, С. 46- 48]. Дослідниця питання іпотечного кредитування О. Гринько дійшла висновку, що в Україні бракує довгострокових банківських ресурсів у необхідних обсягах і за прийнятними процентними ставками. Чим більше ресурсів спрямовуватиметься в кредитування, тим нижчим буде відсоток, тим більше населення зможе скористатися кредитом [22, С. 49]. На державному рівні регулювання банківської діяльності насамперед повинно стосуватися створення ефективної системи оподаткування, яка б стимулювала переорієнтацію вкладень банків у реальний сектор економіки.

Слід зауважити, що на даний час Україна демонструє досить високі темпи економічного зростання. Банківська система впливала на розвиток економіки, насамперед забезпечуючи потребу в грошах і кредитах. Так за 2002-2005 рр. грошова маса збільшилася вдвічі, монетизація ВВП – на 61 %, залучені ресурси банків зросли більш як у 5 разів, кредитні вкладення в економіку – в 5,5, а кредити – у 2,5 рази. Незважаючи на кризову ситуацію 2007 р. кількість кредитів (особливо це стосується споживчого кредитування) лише зростала. Відбулися суттєві позитивні зміни у структурі кредитів. Довгострокові збільшилися майже у 5 разів, а це свідчить, що економіка України переходить на інвестиційно-інноваційну модель розвитку. Про кредитний ризик у своєму дослідженні говорить працівник Харківського відділення Промінвестбанку В. І. Яресько, котра за досить ефективний спосіб мінімізації цього ризику вважає скоринг, який по суті є зваженою сумою певних характеристик, у результаті чого отримується інтегральний показник. Скоринг вибирає ті характеристики, які найтісніше пов’язані з ненадійністю або, навпаки, надійністю клієнта. Наприклад, банк не знає, чи поверне позичальник кредит, але знає, що в минулому люди цього віку, професії, з таким же рівнем освіти й іншими подібними характеристиками кредит не повертали. Отже, в дані ситуації можливий ризик неповернення позички. Дослідниця зауважує, що використання скоринг-схем є перспективним для споживчого кредитування, а також малого і середнього бізнесу [58, С. 34-38].

Кредит як інститут, що включається у фінансову систему держави, характеризується розподільчою і контрольною, а також емісійною функціями. Ці функції взаємозалежні і мають при кредитуванні специфічні особливості.

Поняття функції стосується кредиту взагалі, а не якоїсь окремої його форми чи окремого виду. Функцією може бути лише такий вплив на зовнішнє середовище, який здійснюють усі форми і різновиди кредиту. Тому функції кредиту сприяють його консолідації як цілісного явища і виокремленню його з інших економічних явищ у самостійну категорію.

Будучи проявом впливу кредиту на навколишнє економічне середовище, функції характеризують суспільне призначення кредиту, ту «роботу», яку він виконує в суспільстві, тобто його роль. Як і сама сутність кредиту, його функції є явищем об'єктивним та динамічним. Кожна з них формується стихійно, розвивається в міру розвитку самої сутності кредиту і економічного середовища, в якому він функціонує. Нав'язати чи позбавити кредит певної функції вольовим способом неможливо.

Розподільча функція проявляється в процесі мобілізації та витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів, у розподілі та перерозподілі національного доходу між суб’єктами господарської діяльності. Отже, в умовах ринкової економіки зазначена функція сприяє вдосконаленню кредитної політики з метою регулювання грошового обігу і здійснення ефективного впливу на економічні процеси в державі.

Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі банками та їх поверненням в певні строки.

Суть емісійної функції кредиту полягає