Реалізація на практиці Закону України “Про організацію формування та обігу кредитних історій” викликає деякі сумніви. Сьогодні позичальників турбує насамперед те, наскільки буде захищена інформація, що міститься в кредитних історіях. Тому стимулами, які активізують діяльність щодо організації бюро кредитних історій в Україні, мають бути стовідсоткові гарантії відсутності витоку даних, легальності та якості інформації, яка надається, а також запобігання намірам використовувати кредитну історію у непорядних цілях [38, С. 34].

Складна економічна ситуація в державі, прогалини в законодавстві та інші фактори сприяють вчиненню різних форм шахрайства.

Аналіз криміногенної обстановки, здійснений на основі матеріалів перевірок та розслідування кримінальних справ, дає підстави констатувати, що однією з найбільш криміногенних є кредитно-банківська сфера, де з кожним роком поширюється шахрайство з фінансовими ресурсами, а саме незаконне одержання та нецільове використання кредитних ресурсів, які завдають значних збитків державі і банкам [26, С. 28-31].

До причин, які, зокрема, сприяють вчиненню даного злочину, можна віднести: неналежну обізнаність з новою банківською системою, відсутність єдиної правової банківської політики, що негативно відбивається на нестабільності законодавства, розбіжності в правових нормах, відсутність єдиної бази позичальників, недостатня взаємодія банків з правоохоронними органами, неналежна спеціальна підготовка банківських працівників, а також співробітників правоохоронних органів, неналежний рівень взаємодії між правоохоронними органами тощо, що сприяє вчиненню шахрайства [26, С. 28-31].

Стаття 222 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами. Злочином вважається надання громадянином, підприємцем або засновником чи власником суб’єкта підприємницької діяльності, а також посадовою особою суб’єкта підприємницької діяльності завідомо неправдивої інформації державним органам, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з податків за відсутності ознак розкрадання [4, Ст. 222].

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами перед правоохоронними органами постають певні труднощі, які полягають у великій латентності даних злочинів тому, що одержання кредитів належить до сфери фінансових чи цивільно-правових відносин, юридичний та економічний аналіз яких складний і не завжди призводить до реального притягнення винної особи до відповідальності, а також в зв’язку з недоліками фінансового законодавства.

Як свідчить аналіз судово-прокурорської та слідчої практики, шахрайство з фінансовими ресурсами можна поділити на такі особливі групи:

1. Скоєння злочину безпосередньо тільки позичальником щодо банку;

2. Злочин вчинено позичальником у змові з посадовою особою банку;

3. Участь в отриманні кредитів організовані злочинними угрупуваннями [26, С. 28-31].

Найпоширенішим з першої групи є злочин, коли група осіб створює декілька фірм, щодо яких планується одержати кредити. Особливість даних фірм в тому, що засновниками і керівниками є одні й ті ж особи, при цьому злочинці часто використовують втрачені паспорти або документи померлих осіб. Потім підробляються документи для кредитної справи і передаються в банк. При цьому одна фірма одержує кредит, а інші є її партнерами за угодами, якими обґрунтовуються необхідність і доцільність одержання кредитів; в подальшому фірми міняються місцями.

Також до першої групи злочинів належать: подання неправдивої інформації про наявність основних фондів, що знаходиться на балансі підприємства. До подібного виду шахрайства можна віднести використання одержаних кредитів не за призначенням; подання неправдивих відомостей про господарський стан підприємства. Так, правоохоронними органами була порушена кримінальна справа щодо директора підприємства, який, зловживаючи посадовим становищем, подав неправдиву інформацію про фінансовий стан даного підприємства, незаконно отримавши в комерційному банку кредит на велику суму, використав його не за призначенням [26, С. 28-31].

До другої групи належать злочини, вчинені позичальником у змові з посадовою особою банку. Серед них найпоширенішими є такі: співробітники банку незаконно надають пільгові кредити позичальнику, після чого останній різницю між пільговим і звичайним кредитом передає працівнику банку; створюється спільні підприємства з участю співробітників банку (як правило, з їх родичів) з метою отримання кредитів (пільгових), відсутність уважності банківських працівників при наданні кредитів; здійснення посадових підлогів фінансових документів; розкрадання співробітниками банків кредитних коштів. Основними доказами при розслідуванні таких шахрайств є документи, в яких викладено або засвідчено обставини, що мають значення для справи (це усі офіційні й неофіційні документи, крім висновку експерта, протоколів слідчих та судових дій).

Документи треба вилучати не тільки у фірмах, які одержали кредити, а й у банках, що їх надавали, в страхових компаніях, а також у фірмах, які виступали гарантом, у інших суб’єктів підприємницької діяльності, котрі мали відношення до зазначених кредитних операцій. Після вилучення всіх необхідних документів проводяться зустрічні перевірки на фірмах (підприємствах), яким перерахувалися кредити. Після цього призначається документальна ревізія а після її закінчення – бухгалтерська експертиза. У фірмах (на підприємствах), які підозрюються у вчиненні шахрайств з фінансовими ресурсами, крім документів, вилученню підлягає комп’ютерна техніка, зокрема, дискети, в пам’яті яких може зберігатися інформація про господарсько-фінансову діяльність підприємств, установ, фірм; друкарські машинки; бланки документів; чорнові записи; записи телефонних номерів; проекти документів; обов’язковому вилученню підлягають штампи, печатки, посвідчення, візитки.

Важливо також накласти арешт на рахунки фірм (підприємств), які підозрюються у вчиненні шахрайств з фінансовими ресурсами. Для швидкого і повного розслідування зазначених справ слід залучати фахівців з питань надання кредитів [26, С. 28-31].

Основним кредитодавцем у нашій країні, як і в багатьох інших виступають комерційні банки. Вони здійснюють кредитування як юридичних так і фізичних осіб (Приватбанк, Укрсиббанк , банк “Надра” та ін.).

Проте державні банки також надають кредити, незважаючи на певну специфіку в діяльності.

Наприклад, Ощадний банк є державним банком, має найбільш розгалужену мережу (625 відділень, 12000 філій та 300 окремих виносних філій), спеціалізується на