Відповідно до статті 3 вказаного Закону бюро кредитних історій – це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка становить кредитну історію. Джерелами формування кредитних історій є відомості, надані користувачем до бюро кредитних історій за письмовою згодою суб’єкта кредитної історії, відомості державних реєстрів, за винятком відомостей, що є державною таємницею. Порядок передачі даних із державних реєстрів, а також розмір плати за це та інші умови встановлює Кабінет Міністрів України або (за його дорученням) – держатель чи адміністратор державного реєстру та бюро кредитних відносин на підставі договору. Закон визначає всі напрямки діяльності бюро кредитних історій. Реалізація на практиці цього закону надасть імпульс розвитку життя в кредит більшості населення України.

Наступною установою, котра регулює діяльність банків, зокрема, у сфері надання кредиту є Національний банк України (НБУ) [38, С. 32-34].

Національний банк України розробляє низку заходів, спрямованих на поліпшення нормативно-правової бази, необхідної для успішного розвитку мікрокредитування. Всі вітчизняні банківські установи є універсальними. Державна політика має стати активнішою у сприянні розвитку малих і середніх банків в Україні [59, С. 50-51].

Набула чинності постанова Нацбанку від 6.06.2007, згідно з якою комерційні банки зобов’язані інформувати позичальника про реальну вартість кредиту. Це є позитивним кроком, оскільки кредит перестає бути котом у мішку, банк має надати позичальнику повний розрахунок: від сум платежів і процентів за користування кредитом – до вартості супутніх послуг. Як правило, комерційні банки повідомляли про них під час укладання кредитних угод хіба що дуже дрібним шрифтом. І позичальник дивувався, чому він брав товар у кредит під 17—18 відсотків, а набігло всі 30. Тепер структуру реальної процентної ставки за споживчим кредитом йому мають розкрити під час оформлення угоди. Чи не піднімуть “засвічені” в угодах банківські комісії і вартість специфічних банківських послуг (за користування кредитом, за послуги нотаріуса, за касове обслуговування тощо) процентні ставки? Можна з упевненістю сказати, що не впадуть — з огляду на інфляцію, політичні, судові та адміністративні ризики. НБУ попередив про жорсткі санкції до порушників незручних для комерційних банків вимог. Асоціація українських банків уже висловила своє невдоволення тим, що НБУ, як регулятор, прийняв таке рішення, не порадившись, і сподівається на певні зміни до постанови. Та Нацбанк поки що не поділяє таких сподівань. Посилюючи резервні вимоги до споживчого кредитування, він пропонує прозорі правила гри між кредитором і позичальником. Щоправда, у комерційних банків доволі козирів, які дозволяють заробляти на позичальниках: скажімо, з допомогою встановленого валютного курсу або перекладання непрозорих витрат з пліч позичальника на плечі торговельних мереж.

Положення НБУ “Про порядок здійснення консорціумного кредитування” “Про порядок одержання кредитів в іноземній валюті”; “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” здійснюють регулювання правових відносин в кредитній сфері. Положення “Про кредитування” затверджене постановою НБУ від 28 вересня 1995 року (дане положення тривалий час було основним у визначенні кредитних правовідносин в Україні, воно регламентувало усі сторони кредитування, до нього було внесено численні зміни і доповнення) втратило чинність на підставі Постанови Національного банку N 54 від 18 лютого 2004 року).

НБУ на підставі положень, інструкцій, постанов здійснює контроль над діяльністю банків в кредитній сфері, зокрема, встановлюючи норми кредитного ризику. Усі банки зобов’язані виконувати нормативи НБУ уже власними розпорядженнями та періодично звітувати про хід виконання. Так, наприклад, Промінвестбанк для виконання цих норм встановив ліміти заборгованості та надає повноваження щодо проведення кредитних операцій кожною філією. Правління Промінвестбанку керується тим, наскільки якісно сформовано кредитний портфель тієї чи іншої філії, як організована та ведеться кредитна робота в установі, в тому числі і по недопущенню прострочених боргів. Виконуючи вимоги НБУ Промінвестбанк може надати кредит кожному своєму надійному партнеру у розмірі понад 200 млн. грн. Кредитна політика Промінвестбанку відзначається обережністю та високими вимогами до платоспроможності своїх позичальників, адже вкладає в кредити кошти своїх вкладників. На цьому шляху найголовнішим завданням банку є обмеження кредитного ризику.

Таким чином, на підставі викладеного в розділі 1, можна зробити наступні висновки:

1. Еволюція законодавства в сфері діяльності банків та розвитку кредитування в Україні полягає в переході від жорсткого контролю держави до надання більшої самостійності у здійсненні банками кредитних операцій.

2. Відбулося зростання кількості законодавчих нормативно-правових актів, які покликані регулювати різні процедури надання кредитів (свідченням цього є прийняття законів “Про іпотеку”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, “Про організацію формування та обігу бюро кредитних історій” та ін.). Завдяки прийняттю цих та інших законів, а також регулюванню кредитної діяльності банків постановами Кабінету Міністрів України, положеннями та інструкціями Національного банку України, відбувається наближення української системи кредитування до світових стандартів навіть в умовах тривалої політичної кризи в Україні.

3. Проте незважаючи на помітний прогрес, необхідною на даний час є кодифікація усіх законів щодо правового врегулювання кредитних операцій банків. Створення кодексу законів України про кредитування автоматично призведе до виявлення та виправлення існуючих недоліків в нормативно-правових актах, які нерідко суперечать один одному в окремих положеннях.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ БАНКІВ В УКРАЇНІ ТА ВИДИ ЇХ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

На розвиток кожного із сегментів фінансового ринку активний вплив здійснюють банківські установи. Банк стає установою, стабільність якого є важливою не тільки для юридичних та фізичних осіб, що здійснюють