У ряді країн можливий також виключний порядок набут-тя громадянства (колективна натуралізація, оптація, тобто вибір людиною громадянства певної держави, реінтеграція — поновлення у громадянстві).

Набуття громадянства за народженням дитини може здійснюватися на підставі таких принципів:

- за "правом крові" (jus sanguinis), коли береться до уваги громадянство батьків особи незалежно від місця її на-родження. "Право крові" діє не тільки під час народження дитини, а й може поширюватися на випадки, коли батьки не-повнолітньої особи набувають інше громадянство;

- за "правом грунту" (jus soli), коли громадянство у да-ній державі надається будь-якій особі, яка народилася на її території, незалежно від громадянства або за обставин, пов'язаних з територією, з якою фізична особа має певні від-носини. Територіальними факторами може бути й місце знайдення дитини, батьки якої не встановлені або невідомі.

Застосування кожного з цих принципів неоднакове. Пе-ревага може надаватися одному з них або ж вони можуть по-єднуватися. У законодавстві більшості держав пріоритетним вважається принцип "права крові", а принцип "права грун-ту" застосовується як додатковий, коли родинні зв'язки не дають змоги цілком певно визначити громадянство особи. "Право грунту", зокрема властиве законодавству США, лати-ноамериканських країн, в тому числі Кубі, а також Індії та ін.

В українському Законі зазначені принципи поєднуються, причому "право крові" превалює, а "право грунту" застосо-вується лише для дітей, батьками яких є особи без грома-дянства.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України надувається:

- за народженням;

- за територіальним походженням;

- внаслідок поновлення у громадянстві;

- внаслідок усиновлення;

- внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклу-вання;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України од-ного чи обох батьків дитини;

- внаслідок встановлення батьківства;

- за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Закон передбачає різні варіанти набуття громадянства за народженням: від батьків — громадян України; коли дитина народжена за межами України тощо. Визначається, що осо-ба, яка має право на набуття громадянства України за наро-дженням, вважається громадянином України з моменту на-родження. [3;с. 161.].

Заслуговує на увагу специфіка набуття громадянства за територіальним походженням.

Попередні закони достатньою мірою не визначали, які категорії фізичних осіб мають право за цією підставою набу-та громадянство.

Згідно зі ст. 8 Закону особа, яка сама або хоч би один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону Ук-раїни "Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Рес-публіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Україн-ської держави, Української Соціалістичної Республіки, За-карпатської України, Української Радянської Соціалістичної республіки (УРСР), є особою без громадянства або інозем-цем, що взяв зобов'язання припинити іноземне громадян-ство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

Найбільш поширеним способом набуття громадянства вважається так зване укорінення або набуття громадянства в порядку натуралізації, тобто надання органами держав-ної влади громадянства особі, яка про це просить. При цьому, прийняття до громадянства даної країни тягне за со-бою втрату громадянства, набутого за народженням. Це сто-сується трьох категорій осіб: громадян іноземних держав, осіб без громадянства і осіб з невизначеним громадянством.

Натуралізація має два основні різновиди: індивіду-альна і натуралізація внаслідок правонаступництва держав. Остання, як правило, відбувається в момент виник-нення нової держави.

У свою чергу індивідуальна натуралізація поділяєть-ся на натуралізацію, яка базується на особистому вибо-рі, і натуралізацію за законом. Остання являє собою юри-дичний наслідок одруження іноземця з громадянином даної держави, а також усиновлення, опіки, визнання батьківства тощо. Згадані вимоги, як уже зазначалося, відображено у ст. 6 Закону України "Про громадянство України". Законо-давство всіх країн передбачає певні передумови натуралізації (досягнення повноліття, письмова заява, знання мови тощо).

Перш за все для подання заяви про натуралізацію вима-гається досягнення певного віку, як правило повноліття, тоб-то 18 років, у ряді країн — 21 року і більше (наприклад, у Греції і Бельгії).

В Україні Законом цей вік визначено у 18 років.

Питанню натуралізації присвячена ст. 9 Закону "Прий-няття до громадянства". Згідно з цією статтею іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

- визнання і додержання Конституції України та зако-нів України;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які бу-ли громадянами держав, міжнародні договори України з яки-ми дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони);

- зобов'язання припинити іноземне громадянство, під-ставою якого є письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить гро-мадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що ви-дав йому тимчасове посвідчення громадянина України [11; с. 39.].

Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання при-пинити іноземне громадянство і подати про це документ, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до грома-дянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України.

Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з неза-лежних від неї причин не може його отримати або їй