Одним із найважливіших питань, яке слід з'ясувати, є питання щодо місця цього догово-ру серед інших цивільно-правових договорів. Це питання набуває особливої актуальності для вивчення договору транспортного експе-дирування, адже у ньому тією чи іншою мірою присутні різні види зобов'язань: перевезення, доручення, комісії, зберігання. Саме цей комп-лексний характер зобов'язань, що виникають із договору транспортного експедирування, по-родив дискусію правової природи вказаного договору.

Одні автори повністю заперечують само-стійність договору транспортного експедиру-вання. Так, Ю. Романець стверджує, що у ме-жах договору транспортного експедирування можуть виконуватися зобов'язання різної спрямованості (платного надання послуг, доручення тощо). Причому такий договір не пе-редбачає зобов'язань якогось іншого спряму-вання, ніж те, що відрізняє той чи інший тип договору за ознакою спрямованості. Транс-портне експедирування є перевізним видом кожного із договірних типів, які ним конкре-тизуються. Наприклад, якщо за договором транспортного експедирування надаються комісійні послуги, то може йтися про те, що він є перевізним видом договору комісії[52,с.438 ].

Схожу позицію щодо заперечення са-мостійності договору транспортного експеди-рування висловив Вищий господарський суд України у постанові від 08.08.2006 р. Зокрема, суд зазначив, що "за своєю правовою приро-дою договір транспортного експедирування містить у собі ознаки декількох договорів, зо-крема підряду та зберігання". Ця точка зору призвела до того, що до договору транспорт-ного експедирування суд застосував норми, які регулюють договір зберігання[29].

Інші вчені критикують такий підхід, об-стоюючи протилежну точку зору. Так, В. Вітрянський вважає, що навіть, якщо зобов'язан-ня експедитора, що випливає з конкретного договору транспортного експедирування, ви-черпується певним набором зобов'язань, ха-рактерних для інших типів договорів, то по-єднання елементів різних зобов'язань, безу-мовно, дає нову якість, а саме зобов'язання транспортної експедиції набуває самостійно-го характеру[34,с.650].

Аналогічної позиції дотримуються Д. Мед-ведев та В. Смірнов, які вказують на те, що експедитор надає певні послуги клієнту, в чо-му простежується схожість із такими догово-рами, як доручення, комісія, агентування, платне надання послуг. Однак предметом ос-танніх є вчинення будь-яких правочинів і дій, у тому числі таких, що взагалі не відносяться до транспортно-експедиційної діяльності. На відміну від цього, експедирування передбачає надання послуг, безпосередньо пов'язаних із перевезенням вантажу. Тому експедирування не розглядається як різновид одного із назва-них договорів чи їх конгломерат[ 59,с.98].

Враховуючи полярність поглядів щодо співвідношення договору транспортного екс-педирування з іншими видами договорів, що належать до договорів про надання послуг (доручення, комісії, агентування, зберігання, пере-везення), важливим є визначення відмінностей між договором транспортного експедирування та суміжними договірними конструкціями. Розглянемо основні відмінності між договором, доручення та транспортного експедирування.

Як видно із визначення договору доручен-ня (ст. 1000 ЦК України) метою договору до-ручення є вчинення повіреним від імені та за рахунок довірителя певних юридичних дій, тобто здійснення представництва інтересів довірителя. За договором транспортного екс-педирування, що передбачає укладення екс-педитором договорів перевезення від імені клієнта, здійснення експедитором певних юридичних дій є лише засобом досягнення мети транспортного експедирування, тобто забезпечення перевезення вантажу на окре-мих стадіях процесу перевезення.

Інша відмінність стосується самого спосо-бу виконання зобов'язань за двома згаданими договорами. Так, за загальним правилом, по-вірений повинен виконати надане йому дору-чення особисто (ст. 1005 ЦК). Саме це дозво-ляє стверджувати, що зобов'язання за догово-ром доручення має особисто-довірчий (фідуціарний) характер.

На відміну від нього, договір транспортно-го експедирування не має ознаки фідуціарності, хоча, безумовно, він може містити умо-ви про укладення окремих договорів експеди-тором від імені та за рахунок клієнта. Навпа-ки, ст. 932 ЦК України прямо передбачає пра-во експедитора залучати до виконання до-говірних зобов'язань інших осіб.

Отже, договори доручення та транспорт-ного експедирування не є тотожними, хоча ос-танній в окремих випадках може містити ок-ремі елементи зобов'язання, що випливають із договору доручення.

Що стосується відмінностей між догово-ром транспортного експедирування та комісії, то основна з них полягає у тому, що за догово-ром комісії предметом договору є дії комісіо-нера щодо вчинення правочину з третіми осо-бами (ст. 1011 ЦК), а мета його зводиться до забезпечення непрямого представництва ко-мітента в таких правочинах. Зобов'язанням експедитора за договором транспортного екс-педирування є виконання або організація ви-конання експедитором різних послуг, пов'яза-них з перевезенням вантажу, а його метою - забезпечення або обслуговування процесу пе-ревезення вантажу.

Особливості предмета та мети договорів, що розглядаються, зумовлюють й інші від-мінності між ними. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочи-ну за дорученням комітента комісіонер пови-нен надати комітенту звіт. Наявність такого обов'язку комісіонера пояснюється тим, що він за загальним правилом діє відповідно до вказівок комітента і лише в окремих випадках має право відступити від них (ст. 1017 ЦК).

На відміну від комісіонера, у експедитора немає законодавчо встановленого обов'язку звітувати перед клієнтом та діяти відповідно до його вказівок. Це зрозуміло, оскільки виконан-ім послуг із організації перевезення вантажів вимагає спеціальних знань, часових витрат то-що. Власне, договір транспортного експедиру-вання й укладається для того, щоб їх уникнути; клієнт, як правило, має на меті лише результат, тобто доставлений у певний пункт вантаж.

Відмінності між договорами комісії та транспортного експедирування виявляються також у правилах, що стосуються відповідаль-ності за порушення зобов'язань за цими до-говорами. Так, комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комі-тента, крім випадків, коли комісіонер був не-обачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (ч. З ст. 1016 ЦК). Навпа-ки, відповідно