Статут автомобільного транспорту зобов'язує автотранспортні підприємства і ор-ганізації перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобіль-ного транспорту, а в регулярному міжміському сполученні - по найкоротшому маршруту, відкритому для регулярних перевезень вантажів у міжміському сполученні, за винятком ви-падків, коли за шляховими умовами більш раціональним є перевезення Із збільшенням про-бігу. Автотранспортне підприємство або організація зобов'язані при прийманні замовлення довести до відома вантажовідправника про збільшення відстані перевезення. У цьому разі провізна плата стягується за фактичну відстань перевезення. Автотранспортні підприємства і організації несуть встановлену законом відповідальність за правильність вказаних ними у товарно-транспортних документах відстані перевезень і тарифного класу вантажу (ст. 70).

Статут внутрішнього водного транспорту визначає обов'язок перевізника до-ставляти вантаж у пункт призначення у встановлений строк. У зв'язку з цим вантажовідправ-ник під час подання вантажу до перевезення має визначити у накладній швидкість переве-зення. Якщо перевезення даного виду вантажу можливо лише визначеною щодо нього швидкістю, вантажовідправник повинен зазначити у накладній тільки її (п. 76, 89).

Згідно із статтею 160 КТМ перевізник зобов'язаний доставляти вантажі у встановлені строки, а якщо вони не передбачені - у звичайно прийняті. Не вважається порушенням дого-вору девіація судна, тобто будь-яке його відхилення від наміченого курсу з метою рятування на морі людей, суден і вантажів, а також інше розумне відхилення, якщо воно не викликане неправильними діями перевізника. Перевізник звільняється від відповідальності за простро-чення доставки вантажу внаслідок девіації судна.

Особливість правового регулювання строків доставки вантажу полягає у тому, що вони регулюються не лише транспортними кодексами, статутами та правилами перевезення ван-тажів, а й спеціальними правилами визначення і обчислення таких строків на тому чи ін-шому виді транспорту (Правила обчислення термінів доставки вантажів, затверджені наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, тощо).

Прострочення доставки свідчить про неналежне виконання перевізником свого обо-в'язку за договором перевезення вантажу, а тому є підставою господарсько-правової відпо-відальності перевізника.

Характерною ознакою відповідальності перевізника за прострочення у доставці вантажу є презумпція його вини. Вона полягає у тому, що перевізника може бути звільнено від відпо-відальності, якщо він доведе: прострочення доставки вантажу сталося не з його вини.

У транспортних кодексах, статутах і правилах перевезення наводиться перелік підстав, які звільняють перевізника від відповідальності.

Згідно з пунктом 189 Статуту внутрішнього водного транспорту перевізник звільняється від відповідальності за прострочення доставки вантажу:

- якщо прострочення сталося внаслідок обставин, які перевізник не мав можливості пе-редбачити та усунення котрих від нього не залежало:

за наявності повідомлення про припинення руху, що було опубліковано в установлено-му порядку;

якщо вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом доби, а за умов суднової відправки - протягом трьох діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;

якщо вантажоодержувач протягом 24-х годин з моменту прибуття судна не прийняв його під вивантаження.

Підставами звільнення автотранспортних підприємств або організацій від відповідально-сті за прострочення доставки вантажу є:

явища стихійного характеру (замети, повені, пожежі тощо);

аварія на підприємстві, внаслідок якої його роботу припинено на строк не менше трьох діб;

тимчасове припинення або обмеження перевезення вантажів автомобільними шляхами у встановленому порядку (ст. 132 Статуту автомобільного транспорту ).

Статут залізниць України визначає, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо воно сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин, а також, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції про-тягом доби після одержання повідомлення про його прибуття або якщо у цей же строк одер-жувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, який прибув (ст. 116).

Повітряний перевізник не несе відповідальність за прострочення у доставці вантажу, як-що доведе, що ним вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню або якщо таких заходів неможливо було вжити. Повітряний перевізник звільняється від відповідаль-ності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих метеорологічних умов (ст. 94 Повітряного кодексу України).

Згідно з Правилами обчислення строків доставки вантажів у каботажі (РД 31.10.31-88) морський перевізник звільняється від відповідальності за прострочення у доставці вантажу, якщо:

прострочення сталося внаслідок явищ стихійного характеру або подій, які мають харак-тер непереборної сили;

в установленому порядку оголошено заборону або обмеження перевезень вантажів у да-ному сполученні;

вантаж прямого змішаного залізнично-водного сполучення прибув у пункт перевалки на морський транспорт після закінчення строку обов'язкового приймання вантажів до переве-зення;

прострочення доставки вантажу сталося внаслідок відхилення судна від наміченого кур-су з метою рятування на морі людей, транспортних засобів і вантажів;

якщо вантажоодержувач не вивіз доставлений з простроченням вантаж протягом п'яти діб після оголошення або повідомлення про його прибуття;

за інших обставин (п. 6 Правил).

За прострочення у доставці вантажу до перевізника застосовуються штрафні санкції як вид господарсько-правової відповідальності. Видом вказаних санкцій є штраф, який перевіз-ник зобов'язаний сплатити внаслідок неналежного виконання свого обов'язку за договором перевезення вантажу. Розміри штрафу встановлюються транспортними кодексами, статута-ми й іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно із статтею 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу в розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків такої плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Згідно з пунктом 188 Статуту внутрішнього водного транспорту за про-строчення у доставці