Аналогічні підстави наведено у нормативно-правових актах, що регулюють здійснення перевезень внутрішнім водним транспортом і повітряним транспортом.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажу одержувачу.

Одержувач вантажу має право відмовитися від його прийняття і вимагати

відшкодуван-ня збитків за умов пошкодження вантажу і водночас зміни внаслідок цього якості останнього у тій мірі, у якій вантаж не може бути використаний за прямим призначенням.

Одержувач або відправник мають право вимагати видачі вантажу, який знайдено, незважаючи на оформлення його нестачі чи втрати, навіть тоді, коли перевізник відшкодував пов'язані з цим збитки. У даному разі одержувач або відправник зобов'язані повернути пере-візнику суму отриманого відшкодування.

Порядок реалізації цього права закріплено у транспортних кодексах, статутах і правилах перевезення вантажів.

Наприклад, загальними правилами перевезення вантажів морем передбачено, що одержу-вач має право вимагати відшкодування за втрату вантажу, якщо останній не було йому вида-но протягом ЗО днів після закінчення строку доставки або часу, необхідного для виконання перевезення у тих сполученнях, для яких строки доставки не встановлено. Однак, якщо про-тягом шести місяців після перебігу зазначеного строку цей вантаж буде доставлено у пункт призначення, одержувач зобов'язаний його прийняти і повернути перевізнику суму, яку він отримав як відшкодування за втрату вантажу за відрахуванням штрафу за прострочення у доставці (п. 4.10).

Відповідно до статті 117 Статуту залізниць України відправник або одержувач мас право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо останній не було вида-но одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення строку доставки, а у ра-зі перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання його до перевезення. Якщо вантаж прибув з перевищенням зазначених строків, одержувач зобов'язаний прийняти його і повернути суму, отриману від залізниці за втрату вантажу. У разі коли вантаж прибув у частково пошкодженому стані, вказана сума зменшується з урахуванням збитків, визначених у порядку, передбаченому статтею 114 Ста-туту залізниць України.

Таким чином, договір на перевезення вантажів укладається як і інші господарські договори в письмовій формі до якої пред'являються спеціальні вимоги регламентовані ч.2 ст.307 ГК та ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Особливості цього виду договору полягають не лише в його предметі, а й в наявності інших специфічних ознак. Насамперед, це особливий суб'єктний склад – однією із сторін договору, яка виконує обов'язки перевізника виступає юридична особа (в окремих випадках – фізична) зі спеціальною правосуб'єктністю.

Здійснення перевезень окремими видами транспорту можливе й індивідуальними підприємцями, які отримали відповідні ліцензії, сертифікати та дозволи. Транспортні кодекси та статути встановлюють специфічні вимоги до перевізників на залізничному, повітряному, морському та внутрішньому водному транспорті.

Умови договору перевезення вантажу поділяються на універсальні (притаманні перевезенням будь-яким видом транспорту) та специфічні (характерні для перевезень певним видом транспорту).

Договір перевезення пасажира укладається усно ( при попередньому продажі квитків) або шляхом здійснення конклюдентних дій ( подача міського транспорту до зупинки, посадка пасажира). доказом укладення договору є пасажирський квиток. При здаванні пасажиром до перевезення багажу, речей, що належать особисто пасажиру, зміст договору пасажирського перевезення доповнюється умовами перевезення багажу. Договір пасажирського перевезення є оплатним. Однак законодавством може бути надане право безоплатного, пільгового проїзду певним категоріям громадян. У цих випадках витрати підприємств транспорту відшкодовуються з коштів відповідних бюджетів.

Договір транспортного екс-педирування є самостійним договором у системі цивільно-правових договорів. Його основ-на особливість знаходить своє відображення у предметі договору, який складають послуги, падання яких має єдину мету - забезпечення перевезення вантажу. Інші договори про на-дання послуг мають іншу спеціальну мету або взагалі не мають спеціальної мети.

Господарський кодекс України передбачає три види негативних наслідків для перевізника за – втрату, нестачу, пошкодження вантажу. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає в разі:

втрати або нестачі вантажу – в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

пошкодження вантажу – в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу тільки при наявності його вини. За загальним правилом, обов'язок доказування відсутності вини покладається на перевізника. Законодавством передбачені певні обставини наявність яких звільняє перевізника від відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу.

За прострочення доставки вантажу діючим законодавством передбаченню,що перевізник (якщо це сталося з його вини) сплачує одержувачу вантажу штраф.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ

3.1. Окремі актуальні питання транспортного за-конодавства та шляхи їх вдосконалення

Серед найбільш проблемних питань, що виникають при реалізації договорів перевезення залізницею можна назвати наступні.

Застарілість, неадекватність щодо нових економічних потреб та реалій вітчизняного законодавства про залізничні перевезення, а також негативні тенденції, зокрема скорочення довготривалих госпо-дарських зв'язків, зумовлені трансформацій-ними процесами в економіці держави та за-гальним кризовим станом економічних від-носин. Відсут-ності прогресивної загальноправової бази регулювання відносин у сфері залізничних перевезень, так і на недосконалості спеці-альних нормативно-правових актів.

Водночас, слід зважити на те, що з почат-ку 2004-го р. набули чинності новий Цивільний та Господарський кодекси