1.2. Загальна характеристика транспортного права та системи транспортних договорів в Україні

Поняття транспортної діяльності є ключовим для визначення основних категорій транспортного права ( транспортні правовідносини, транспортне законодавство), тому має бути теоретично визначеним і закріпленим у законодавстві. Транспортна діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва і спрямована на надання транспортних послуг. Правова сутність такої діяльності розкривається через сукупність притаманних їй ознак, зокрема:

- ця діяльність спрямована на надання транспортних послуг, тобто послуг, які нада-ються у зв'язку з використанням транспорт-них засобів;

- цей вид діяльності покликаний задо-вольняти потреби населення та суспільного виробництва у транспортних послугах;

- цей вид діяльності виконується на про-фесійних засадах учасниками транспортних відносин;

- для цього виду діяльності характерним є поєднання приватних інтересів власника або законного володільця транспортного за-собу і публічних інтересів — держави, су-спільства тощо[37,c.138];

- цей вид діяльності є оплатним, оскіль-ки її результати реалізуються за плату.

Таким чином, транспортна діяльність — це суспільно корисна діяльність членів су-спільства, їх об'єднань щодо надання транс-портних послуг з метою реалізації їх за пла-ту[54,с.95]. Вона здійснюється на професійних заса-дах і грунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів.

Оскільки транспортна діяльність — це не лише перевезення, її здійснюють різні суб'єкти і пов'язана вона з експлуатацією різних видів транспорту, то класифікація ви-дів такої діяльності може бути проведена за різними критеріями.

Згідно з Законом України "Про транс-порт" Єдина транспортна система України на-лічує п'ять структурних ланок, кожна з яких безпосередньо пов'язана з транспортною ді-яльністю, тому останню можна визначити як сукупність діяльності промислового залізнич-ного транспорту, відомчого транспорту, тру-бопровідного транспорту, транспорту загаль-ного користування та використання шляхів сполучення загального користування.

Залежно від виду транспорту загального користування, який використовується для надання транспортних послуг, можна ви-ділити діяльність залізничного, морського, річкового, автомобільного, авіаційного та міського електротранспорту.

За предметним критерієм, тобто залежно від виду транспортних послуг, основними видами транспортної діяльності є перевезен-ня (пасажирські, вантажні, багажу та пош-ти), фрахтування (найом) транспортних засо-бів, транспортне експедирування. Транспорт-ними кодексами та статутами передбачені й інші види транспортної діяльності: пошукова та аварійно-рятувальна діяльність, аеронаві-гаційне обслуговування, лоцманське прове-дення морських суден, морське агентування тощо [44, c.94].

У сфері транспортної діяльності виника-ють і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з організацією останньої та безпосереднім її здійсненням.

Держава здійснює функції управління транспортом. З цією метою діють відповідні органи державної влади — загальне керів-ництво здійснює Міністерство транспорту та зв'язку України та підпорядковані йому департаменти і відомства. У розробці та ре-алізації державних програм розвитку галузі беруть участь Мінфін, інші органи державної влади. Таким чином, можна констатувати наявність управ-лінських відносин між цими органами та суб'єктами господарювання, які безпосеред-ньо здійснюють транспортну діяльність[39,с.95].

Одним із ключових на сьогодні є питання про кадрове забезпечення розглядуваної га-лузі господарства. Тут можна визначити два напрями: застосування найманої праці взага-лі та відповідність національної освітньої діяльності з підготовки фахівців для цієї га-лузі міжнародним стандартам підготовки. Про врегулювання трудових відносин, наприклад, йдеться в окремих статтях Кодексу торговельного мореплавства України (мінімальний склад екіпажу, репатріація членів екіпажу тощо). Загалом воно регулюється трудовим правом (напри-клад, оплата праці, відпочинок, гарантії і компенсації тощо).

У зв'язку з транспортною діяльністю по-стають питання про відведення землі та вод-ного простору, використання повітряного простору, охорони людського життя і навко-лишнього природного середовища. Відноси-ни з цих питань регулюються природоресурсовими галузями права (земельним, еко-логічним, водним тощо), деякі з них врегу-льовані Кодексом торговельного мореплав-ства, Повітряним кодексом тощо.

Суб'єкти господарювання, які здійсню-ють транспортну діяльність, є також учасни-ками фінансових (наприклад, щодо сплати податків, використання прибутку) і цивіль-них (наприклад, щодо задоволення потреб громадян у пасажирських перевезеннях) від-носин.

Перелічені групи відносин регулюються різними галузями права, тому питання про об'єднання їх в одну, спільну, категорію, яка дозволила б вести мову про сукупність таких відносин, є дискусійним. Це можна пояснити таким. Чи можна об'єднувати ці відносини і за-для чого? З одного боку, таке об'єднання ви-кликає заперечення, оскільки вони регулю-ються різними галузями права. З іншого, во-но надає можливість розглядати їх як сукуп-ність, відповідно до предмета правового регулювання та їх специфіки. Має йтися про визначення критерію спільності цих відно-син. Таким є предмет правового регулю-вання, зміст якого визначається поняттям транспортна діяльність. Це дозволяє ви-значити транспортні правовідносини як окрему правову категорію. Отже, правовід-носини, які мають спільний предмет право-вого регулювання — транспортну діяльність, є транспортними.

Транспортні правовідносини — це врегу-льовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі організації або здійснення транспортної діяльності.

У широкому (абсолютному) розумінні транспортне законодавство можна визначи-ти як сукупність нормативно-правових актів, які регулюють не тільки транспортні відно-сини, а й усі відносини, що виникають у цій сфері. Відтак, можливим є висновок, що транспортне законодавство охоплює всі нормативно-правові акти, які так чи інакше сто-суються транспортної діяльності (це й акти земельного, екологічного, трудового права тощо).

У спеціальному (абстрактному) розумінні транспортне законодавство є систе-мою нормативно-правових актів, якими ре-гулюються транспортні відносини.

Аналізуючи законодавство про транс-порт, слід відмітити притаманні йому особ-ливості:

1)транспортне законодавство є найбільш кодифікованим масивом у законодавстві України. На всіх видах транспорту прийняті і діють транспортні статути (кодекси), які регулюють значну