а) загальне транспортне законодавство,яким регулюються питання організації транспортної діяльності, планування, контролю за
здійсненням цієї діяльності, ліцензування,сертифікації;

б) спеціальне транспортне законодавство, яким регулюються певні види транспортної діяльності, зокрема:

- законодавство про перевезення;

- законодавство про експлуатацію транс-портних засобів та здійснення інших видів транспортної діяльності.

Основи договірних відносин закріплені в Конституції України та у законодавчих актах, зокрема у Цивільному та Господарському кодек-сах України. Так, законодавчо визначено, що договір — це до-мовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у Цивільному кодексі (ст. 627) зазначено на таку важливу умову, як: "сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості" [12].

Договори перевезення - договори, які опосередковують важливу функцію перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти та мають важливе значення в умовах ринкової економіки та вільної конкуренції на ринку транс-порту, але у той же час викликають багато спорів та дискусій з приводу їх юридичної природи та законодавчого визначення.

Цивільним та Господарським кодексами України регулюються такі види договорів перевезення як 1) договори перевезення вантажу; 2) договори перевезення пасажирів; 3) договори фрахтування; 4) угоди транспортних організацій про порядок організації перевезень у прямому змішаному повідомленні; 5) договори про організацію перевезень; 6) договори між транспортними організаціями різних видів транспорту про організацію роботи із забезпечення перевезень вантажів та багато інших..

Всі ці договори відрізняються за своїми ознаками, правовим значенням, суб'єктним складом, предметом зобов'язань тощо. Але об'єднуючою ознакою для них є те, що вони регулюють право-відносини, які виникають у процесі перевезення. В.Вітрянський вважає, що в сучасних умовах вже не можна говорити тільки про один договір, який сконструйований за моделлю реального договору, відповідно до якого перевізник зобов'язаний дос-тавити ввірений йому вантаж у пункт призначення і видати його одержувачу або іншій уповнова-женій на те особі, а вантажовідправник — сплатити провізну плату[38, с.60], а про систему договорів перевезення, до якої відносить всі вище перераховані договори стосовно усіх видів транс-порту. Розглянемо ці договори докладніше.

Договір перевезення вантажу — це договір, за яким перевізник зобов'язаний доставити до-вірений йому відправником вантаж і видати особі, яка має право на його одержання, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встанов-лену плату (ст. 909 ЦК). Укладення такого дого-вору підтверджується складанням і видачею від-правнику вантажу транспортної накладної, коносамента або іншого документа на вантаж, перед-баченого відповідним транспортним статутом або кодексом. Крім цього, угоди між транс-портними організаціями про організацію перевезень вантажу являють собою договори, у яких передбачено порядок передачі, прийому вантажу з одного виду транспорту на інший, коли перевезення проводиться різними його видами за єдиним перевізним документом, а також умови здійснення перевезень.

Другим договором цієї системи договорів є договір перевезення пасажирів, за яким перевіз-ник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, у разі наявності багажу, разом з ос-таннім, а пасажир зобов'язується сплатити за пе-реїзд встановлену плату.

За договором фрахтування одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату усю або частину місткості в одному або кількох транспортних засобах на один чи декілька рейсів для перевезення паса-жирів та вантажу. Предметом зобов'язання перевізника є увесь або частина транспортного засобу.

Угоди між транспортними організаціями про організацію перевезення вантажу, пасажирів та багажу є договорами, у яких визначаються: порядок передачі, прийому вантажу, пасажирів і багажу з одного транспорту на інший, у разі здійснення перевезення кількома видами транс-порту за єдиним документом.

За договором про організацію перевезення вантажу перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а відправник надавати до пере-везення вантаж в обумовленому обсязі. У цьому договорі визначають обсяги, строки й інші умови надання транспортних засобів, вантажу для пере-везення, порядок розрахунків тощо. Ці договори ук-ладаються між перевізником та власником ван-тажу при необхідності здійснення систематичних його перевезень, при цьому на різних видах транс-порту. Це: річний договір — на автомобільному транспорті, довгостроковий договір перевезення вантажу — на морському транспорті, навігацій-ний договір — на внутрішньому водному транс-порті, спеціальний договір — на повітряному транспорті.

Наступним є договір про організацію робіт із забезпечення перевезень вантажу. Укладається він між організаціями різних видів транспорту в порядку, визначеному транспортними статутами і кодексами. Предмет зобов'язань, які випливають і цих договорів, — це дії транспортних органі-зацій із забезпечення прийому вантажу, достав-леного у місце відправлення, і зданого до пере-везення не відправником вантажу, а транспортною організацією іншого виду транспорту; це — перевантаження вантажу з одного виду транспорту на інший; видача вантажу транспортним організа-ціям для доставки одержувачу.

Відмінність договору про організацію роботи з забезпечення перевезень вантажу від угод, які надаються між організаціями різних видів транспорту, на думку Б.Вітрянського, у тому, що перший договір регулює взаємовідносини, які виникають між транспортними організаціями різ-них видів транспорту при перевезеннях вантажу за кількома транспортними документами [38,c.65].

Договірне регулювання перевезень вантажу сьо-годні не вичерпується реальним договором його перевезення і починається із подачі транспортних засобів під завантаження і пред'явлення вантажу до перевезення. Уже на цій стадії виникають зо-бов'язальні правовідносини між відправником останнього і перевізником. Підставою виникнення цих зобов'язань при систематичних перевезеннях і довгострокових відносинах сторін є договори про організацію перевезень, в інших випадках — консенсуальні договори перевезення (договір фрахтування на повітряному