Усі названі договори можуть розглядатися як окремі види договору перевезення, які виділяються за різними класифікаційними ознаками. У цій системі договорів, котрі опосередковують перевезення вантажів, договір перевезення останнього розуміється як традиційно реальний договір.

У чому ж полягає відмінність договорів пере-везення вантажу різними видами транспорту, адже за визначенням названого договору суть його одна — перевезення вантажу і сплата за це відповідної плати. Відмінність у тому, що саме транспорт є основним засобом здійснення до-говору перевезення, а кожен транспорт має при-таманні лише йому ознаки, які суттєво впливають на виконання договору перевезення вантажу, і котрі відповідно повинні бути зазначені в його умовах, тобто у визначенні названого договору для кожного транспорту окремо. Як визначити особливості кожного окремого виду транспорту і їх вплив на умови договору перевезення вантажу?

Договір перевезення вантажу залізничним транспортом визначений у Статуті залізниць Ук-раїни (п. 22) як договір залізничного перевезення вантажу, за яким залізниця зобов'язується дос-тавити довірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення у зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Цим визначенням законодавець передбачив дуже важливу умову договору — термін виконання, який зазначено у договорі. І.Булгакова запропо-нувала визначити договір залізничного переве-зення вантажу як особливий багатосторонній господарський договір, де сторонами виступають вантажовідправник, перевізник та вантажоодер-жувач, кожен з яких несуть певні обов'язки[30,с. 11],

Враховуючи законодавче визначення та науково обгрунтованні аргументи І.Булгакової, договір залізничного перевезення вантажу можна вважати таким, який має достатньо відмінностей від договорів перевезення вантажу іншими видами транспорту і який посідає певне місце у сис-темі зазначених договорів.

Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язуються перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення до порту призначення і видати його уповноваженій на одержання останнього особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт)[11]. Але, на думку О. Клепікової, Т.Корот-кого, О. Шемякіна, договір морського перевезення вантажів необхідно розмежувати з договором фрахтування. Договір перевезення вантажу вони вважають реальним, а договір фрахтування — консенсуальним, і відповідальність за пошкодження або загибель судна покладено за договором перевезення на судновласника, а за договором фрахтування — на фрахтувальника. Виходячи з цього О.Клепікова пропонує викласти визначення договору морського перевезення вантажу як "угоду за якою перевізник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення до порту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату"[45,с.225]. Але деякі науковці (В.Демиденко, О.Бапобанов, В.Прус, А.Жудро, Ю.Джавад) дотримують-ся зазначеного у законодавстві України визначення договору морського перевезення вантажу і вважають, що не має значення розмежування договорів морського перевезення вантажу та фрахтування, оскільки вони спрямовані на йото транспортування.

Навігаційний договір перевезення вантажу та буксирування плотів і суден внутрішнім водним транспортом визначено у Статуті внутрішнього водного транспорту (п. 60) як такий, що укладається між пароплавствами Міністерства річного флоту і органами управління річного флоту з вантажовідправниками і власниками плотів і суден на перевезення вантажів і буксирування плотів і суден.

На думку Г.Самойленка, цей договір має багато спільного з договором морського переве-зення вантажу, а відмінністю між ними є "різні і техніко-навігаційні та економічні умови"[55,с.154 ].Оскільки у своїх працях він не навів визначення самого договору перевезення вантажу внутрішнім : водним транспортом, то важко встановити, в чому саме полягають ці відмінності.

Але, аналізуючи законодавче визначення даного договору, можна вести мову про те, що договір перевезення вантажу внутрішнім водним транспортом відрізняється від інших договорів перевезення останнього іншими видами транс-порту предметом, який полягає не тільки у його перевезенні, а й у буксируванні плотів і суден; суб'єктним складом (пароплавство з одного боку та вантажовідправники і власники плотів та суден — з іншого); метою, яка полягає не тільки у перевезенні вантажу, а й у буксируванні плотів і суден тощо. Отже, і цей договір має свої, притаманні лише йому , особливості, і тому посідає певне місце в системі договорів перевезення.

Визначення договору переведення вантажу автомобільним транспортом закріплено у ст. 45 Статуту автомобільного транспорту, який не враховує такої особливості як момент виникнення цього договору. Деякі науковці вважають, що легальне визначення поняття у названій статті Статуту безспірно характеризує договір пере-везення вантажу автомобільним транспортом як реальну угоду[40,с.21 ]. Багато науковців вважають і цей договір, поряд із договором чартеру на морсь-кому і повітряному транспорті, консенсуальною угодою, тобто такою, що виникає з моменту досяг-нення сторонами угоди з перевезення, а не з того моменту, коли відправник передав вантаж перевіз-никові. Тобто, необхідно зауважити, що існують певні особливості, які відрізняють договір перевезення вантажу авто-мобільним транспортом від договорів перевезення вантажу іншими видами транспорту.

Для перевезень вантажу повітряним транс-портом важливе значення мають строки пере-везення, оскільки мінімальні строки — це одна з найсуттєвіших переваг користування таким транс-портом. Специфіка повітряних перевезень має одну характерну рису — надзвичайна швидкість перевезення таким транспортом порівняно із ін-шими видами транспорту. На цьому грунті виник попит на повітряні перевезення вантажу. Слуш-ною